Надзвичайно велика вразливість неповнолітніх є вирішальним фактором, який має пріоритет перед іншими питаннями, пов’язаними зі статусом нелегального мігранта. Діти мають особливі потреби, які пов’язані, зокрема, з їх віком та відсутністю незалежності, але це пов’язано також з їх статусом осіб, які шукають притулку. Конвенція про права дитини закликає держави вживати належних заходів для забезпечення того, щоб дитина, яка прагне отримати статус біженця, користувалася захистом та гуманітарною допомогою, незалежно від того, чи перебуває вона в супроводі своїх батьків.
«Tarakhel v. Switzerland», п. 99
Важливо мати на увазі, що надзвичайна вразливість дитини є вирішальним фактором і має перевагу над міркуваннями, що стосуються статусу нелегального іммігранта. Діти мають специфічні потреби, які пов’язані, зокрема, з їх віком та недостатньою незалежністю, а також із статусом шукача притулку. Конвенція про права дитини закликає держави вжити відповідних заходів для забезпечення того, щоб дитина, яка прагне отримати статус біженця, користувалася захистом та гуманітарною допомогою незалежно від того, чи перебуває така дитина у супроводі батьків.
«Abdullahi Elmi and Aweys Abubakar v. Malta», п. 103[1]; «Popov v. France», п. 91[2]
Ув’язнення дітей, у тому числі дітей без супроводу дорослих або розлучених дітей, є рідко виправданим і, з точки зору Комітету, не може, звичайно, бути мотивованим виключно відсутністю статусу постійного мешканця[3].
Якщо, за надзвичайних обставин, дитину було затримано, позбавлення волі повинне тривати якомога коротший час; має бути зроблено все необхідне для того, щоб дозволити дитині без супроводу дорослих або розлученій дитині негайно залишити центр для утримання іноземців та бути переведеною в більш придатне місце. Крім того, з причини особливої уразливості дітей, додаткові гарантії мають застосовуватися кожного разу, коли утримується дитина, особливо у тих випадках, коли вона розлучена з батьками або з іншими особами, що опікуються нею, або якщо це дитина без супроводу дорослих, тобто без батьків або осіб, що опікуються нею, чи членів її сім’ї[4].
Як тільки органам влади стає відомо про присутність дитини, належним чином кваліфікована особа повинна провести з нею, мовою, яку дитина розуміє, першу бесіду. Також повинна бути здійснена оцінка того, наскільки уразливою є дитина (до уваги береться її вік, стан здоров’я, психологічні фактори та інші потреби в захисті, що пов’язані зі зазнаним насильством, продажем або травмами). Діти без супроводу дорослих або розлучені діти повинні отримати швидкий доступ до безкоштовної юридичної або іншої допомоги, включаючи призначення опікуна або законного представника. Для забезпечення нагляду за якістю опікування має також бути запроваджений механізм контролю[5].
Має бути вжито заходів з метою забезпечити в закладах для утримання неповнолітніх постійну присутність соціального працівника і психолога та особисті контакти з ними. Змішаний склад персоналу закладів є іншою гарантією проти поганого поводження; присутність як жінок, так і чоловіків серед персоналу може бути дуже позитивною в плані етики та сприяти певній нормальності в місцях позбавлення волі. Дітям, позбавленим волі, має бути запропоновано різні види творчої діяльності (особливе значення повинне надаватися можливості продовжувати освіту)[6].
З метою зниження ризику експлуатації мають бути вжиті спеціальних заходів для обладнання приміщень придатних для проживання дітей, наприклад, відокремлюючи їх від дорослих, крім випадків, коли вважається, що в найкращих інтересах дитини не робити цього (зокрема, коли діти супроводжуються батьками або іншими близькими родичами). У цьому випадку все повинно робитися для того, щоб не розбивати сім’ї[7].
Неповнолітні мігранти без супроводу можуть утримуватися у поліцейських приміщеннях упродовж абсолютно мінімального терміну[8].
Комітет рекомендує владі Кіпру вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти без супроводу, яких позбавляють волі як крайній засіб, утримували лише у центрах, призначених для задоволення їхніх особливих потреб, з належним чином підготовленим персоналом, пропонуючи дітям низку конструктивних заходів. Крім того, усі неповнолітні без супроводу повинні мати опікуна, який інформує їх про їх правову ситуацію та ефективно захищає їхні інтереси[9].
Комітет рекомендує владі Кіпру вжити необхідних заходів для того, щоб жінки з дітьми затримувалися лише у виняткових випадках та на мінімальний строк. У виняткових випадках, коли утримання під вартою вважається необхідним, матір (або іншого опікуна) та дитину необхідно помістити разом до закладу, який відповідає їхнім особливим потребам[10].
Комітет рекомендує владі Туреччини подвоїти свої зусилля, щоб уникати утримання сімей з дітьми у депортаційних центрах[11].
Якщо у виняткових випадках дітей утримують у депортаційних центрах разом з їх дорослими, позбавлення волі має тривати якомога коротший період часу[12].
[1] «Abdullahi Elmi and Aweys Abubakar v. Malta», applications № 25794/13, 28151/13, judgment 22.11.2016
[2] «Popov v. France», applications № 39472/07, 39474/07, judgment 19.01.2012
[3] Гарантії для ув’язнених нелегальних мігрантів. 19-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2009)27-part, 2009. П. 97.
[4] Гарантії для ув’язнених нелегальних мігрантів. 19-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2009)27-part, 2009. П. 97.
[5] Гарантії для ув’язнених нелегальних мігрантів. 19-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2009)27-part, 2009. П. 98.
[6] Гарантії для ув’язнених нелегальних мігрантів. 19-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2009)27-part, 2009. П. 99.
[7] Гарантії для ув’язнених нелегальних мігрантів. 19-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2009)27-part, 2009. П. 99.
[8] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 12 to 19 May 2008, Para 13, P. 10.
[9] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 23 September to 1 October 2013, Para 35, P. 19.
[10] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 23 September to 1 October 2013, Para 35, P. 19.
[11] Report on the visit to Turkey carried out by the CPT from 10 to 23 May 2017, Para 51, P. 31.
[12] Report on the visit to Turkey carried out by the CPT from 10 to 23 May 2017, Para 51, P. 31.
About The Author
