Одиночне ув’язнення само по собі не є порушенням статті 3 Конвенції. Хоча тривале відсторонення від спілкування з іншими є небажаним, чи підпадає такий захід у сферу дії статті 3 Конвенції, залежить від конкретних умов, жорсткості заходу, його тривалості, переслідуваної мети та впливу на відповідну особу
«Lorsé and Others v. the Netherlands», п. 63; «Ensslin, Baader, Raspe v. Germany»[1]; «Rzakhanov v. Azerbaijan, п. 64[2]; «Hosie v. United Kingdom»[3]; «Rohde v. Denmark», п. 93[4]; «R. v. Denmark»[5]
Заборона контактувати з іншими ув’язненими з міркувань безпеки, дисциплінарних або захисних норм сама по собі не означає нелюдського поводження або покарання.
«Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 123[6]
Повна сенсорна ізоляція в поєднанні з повною соціальною ізоляцією може знищити особистість і є формою нелюдського поводження, яке не може бути виправдано вимогами безпеки чи будь-якою іншою причиною.
«Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 120
Одиночне ув’язнення повинно застосовуватися винятково як крайній захід з необхідними процедурними гарантіями та лише після попередження про можливість застосування одиночного ув’язнення.
«Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 139; «A.T. v. Estonia (№ 2)», п. 73[7]
Одиночне ув’язнення (навіть у випадках, якщо воно передбачає відносну ізоляцію) не може застосовуватися до ув’язненого на невизначений період. Щоб уникнути будь-якого свавілля, необхідно наводити належні підстави для продовження одиночного ув’язнення. Рішення про продовження одиночного ув’язнення повинно ухвалюватися лише на підставі повторної оцінки ситуації, яка має враховувати будь-які зміни обставин, ситуації чи поведінки ув’язненого.
«A.T. v. Estonia (№ 2)», п. 73; «Csüllög v. Hungary», п. 31[8]; «Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 139
Застосування одиночного ув’язнення повинно враховувати стан здоров’я відповідної особи.
«Jeanty v. Belgium», п. 117[9]
При вирішенні питання про застосування одиночного ув’язнення у будь-якому випадку необхідно шукати альтернативні варіанти для осіб, яких вважають небезпечними, і утримання яких у звичайній в’язниці за звичайним режимом вважається недоцільним.
«Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 146
Зазначені вище принципи застосовуються, коли одиночне ув’язнення застосовується як дисциплінарне стягнення.
«Rzakhanov v. Azerbaijan», п.п. 74-76[10]
Зазначені вище принципи застосовуються, коли одиночне ув’язнення застосовується як превентивний захід щодо небезпечного ув’язненого.
«X. v. Turkey», п.п. 41-45[11]
[1] «Ensslin, Baader, Raspe v. Germany», applications № 7572/76, 7586/76, 7587/76, Commission decision, 08.07.1978.
[2] «Rzakhanov v. Azerbaijan, application № 4242/07, judgment 04.07.2013
[3] «Hosie v. United Kingdom», application № 27847/95, Commission decision of 23.10.1997
[4] «Rohde v. Denmark», application № 69332/01, judgment 21.07.2005
[5] «R. v. Denmark», application № 10263/83, Commission decision of 11.03.1985.
[6] «Ramirez Sanchez v. France» [GC], application № 59450/00, judgment 04.07.2006
[7] «A.T. v. Estonia (№ 2)», application № 70465/14, judgment 13.11.2018
[8] «Csüllög v. Hungary», application № 30042/08, judgment 07.06.2011
[9] «Jeanty v. Belgium», application № 82284/17, judgment 31.03.2020
[10] «Rzakhanov v. Azerbaijan», application № 4242/07, judgment 94.07.2013
[11] «X. v. Turkey», application № 24626/09, judgment 09.10.2012
