Суд уже звернув увагу на те, що ув’язнених не повідомили про проведення подібних навчань. Відсутність такої інформації про навчання підтверджує згадані в різних звітах відомості про національну практику використання ув’язнених в якості об’єктів навчань і обшуків, коли ніхто не питає згоди ув’язнених і не повідомляє їх про обшуки або навчання. Таке ставлення з боку влади підказує Суду, що поводження, якому піддалися заявники, є принизливим й несумісним з їхньою гідністю.
Крім того, однією з цілей навчань було залякати і принизити ув’язнених, а також змусити тих, хто часто порушує режим («злісних порушників режиму») дотримуватися в’язничних правил. Прикладом таких погроз, залякування та використання спеціального спорядження є використання автоматичної зброї під час входу в камери, без будь-якого попереднього повідомлення або пояснення.
Крім того, використання спеціальних підрозділів є звичайною практикою в колоніях, де містяться небезпечні ув’язнені.
«Davydov and Others v. Ukraine», п.п. 264-266[1]
Крім того, непропорційна сила була застосована до ув’язнених без будь-яких виправдань або законних підстав. Сила і спеціальні засоби використовувалися без будь-яких розумних причин, що суперечить міжнародним нормам застосування сили і спеціальних засобів. Спосіб організації цих навчань неминуче призвів би до заподіяння шкоди та приниженню ув’язненим. Це пов’язано не лише з непропорційним застосуванням сили посадовими особами, які намагалися у стислі терміни провести обшуки в камерах, проте й з витягуванням ув’язнених з камер, їх «прискоренням» після виходу з камер і примусом виконувати необґрунтовані і принизливі накази співробітників, які брали участь в навчаннях. Принизливі накази складалися в вимогах повністю роздягнутися та присягнути за присутності інших ув’язнених, що заявники будуть виконувати вимоги адміністрації колонії і не будуть порушувати режим тримання під вартою. Ушкодження були заподіяні заявникам за те, що вони чинили опір, відмовлялися виконати або недостатньо швидко виконували накази, або, з точки зору співробітників, неправильно реагували на раптовий обшук камери.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 267
Навіть в найскладніших обставинах, таких, як боротьба з тероризмом, організованою злочинністю і небезпечними злочинцями, Конвенція абсолютно забороняє тортури або нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження або покарання. На відміну від більшості основних положень Конвенції та протоколів № 1 і № 4, стаття 3 Конвенції не передбачає винятків, і жодні відступи від неї не дозволені відповідно до частини 2 статті 15 Конвенції навіть у разі надзвичайного стану, що загрожує життю нації. Крім того, стаття 3 Конвенції, як і стаття 2 Конвенції, встановлює позитивний обов’язок держави проводити підготовку співробітників своїх правоохоронних органів таким чином, щоб забезпечити високий рівень їх професійної компетентності в їх професійній поведінці, так щоб ніхто не відчув на собі тортури або зверненням, що йде врозріз з цим положенням. Це також передбачає, що проведення навчань для співробітників правоохоронних органів, в тому числі співробітників пенітенціарних установ, не тільки має відповідати цій абсолютній забороні, проте й бути спрямоване на запобігання будь-якого можливого поводження або поведінки представників держави, яке може суперечити абсолютній забороні катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводженню чи покарання.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 268
Застосування непропорційної сили і використання шоломів і масок, щоб приховати обличчя офіцерів, які брали участь в навчаннях, щоб їх неможливо було виділити або впізнати, а також практична неможливість подачі скарг у зв’язку з ушкодженнями і принизливою формою, в якій проводилися обшуки, заподіяли фізичну і психічну біль та страждання 1-му і 2-му заявникам в ході перших навчань і всім 3-м заявникам в ході других навчань.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 269
Страждання заявників були пов’язані не тільки з травмами і приниженням під час навчань, проте й зі страхом і відчаєм, які вони могли відчувати в очікуванні наступних навчань; переживши перші навчання, заявники повинні були відчувати занепокоєння, коли до них дійшли чутки, що заплановані чергові навчання, а потім, коли вони почалися, від шуму, чутного зовні.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 270
[1] «Davydov and Others v. Ukraine», applications № 17674/02, 39081/02, judgment 01.07.2010
