Екстрадиція державою може порушити питання за статтею 3 Конвенції, а, отже, держава може взяти на себе відповідальність, де існують достатні підстави вважати, що особа, якщо її буде видано, буде стикається з реальним ризиком бути підданим поводженню, що суперечить статті 3 Конвенції.
«Soering v. the United Kingdom», п. 91; «Khachaturov v. Armenia», п. 84[1]
У контексті транспортування важкохворих осіб Суд постановив, що органи держави, що здійснює екстрадицію, зобов’язані за статтею 3 Конвенції захищати цілісність відповідних осіб. Зазначене зобов’язання має виконуватися насамперед за допомогою відповідних процедур, що дозволяють оцінювати ризики, що мають братися до уваги. У контексті цих процедур заявники повинні надати докази, здатні продемонструвати, що існують істотні підстави вважати, що внаслідок застосування відповідних заходів заявники матимуть реальний ризик бути підданими поводженню, яке становитиме порушення статті 3 Конвенції. У зв’язку з цим слід зазначити, що певна міра спекуляцій є невід’ємною частиною превентивної мети статті 3 Конвенції, і що справа не в тому, щоб вимагати від зацікавлених осіб надати чітке підтвердження своєї заяви, що вони будуть піддаватися забороненому поводженню. У разі подання таких доказів органи влади держави, що здійснює вислання особи, повинні розвіяти порушені сумніви у рамках процедур національного судочинства.
«Paposhvili v. Belgium» [GC], п.п. 185-187[2]; «Khachaturov v. Armenia», п. 85
Суд вже мав нагоду застосувати зазначені принципи у справах, що стосуються виконання рішень про екстрадицію осіб, які можуть бути піддані ризику під час екстрадиції. Суд встановлював, що як така екстрадиція особи, яка страждає на серйозну хворобу, не є порушенням статей 2 і 3 Конвенції, оскільки Суд переконаний, що, відповідно до внутрішнього законодавства та процедур, рішення про екстрадицію не буде виконуватися, допоки цю особу не буде визнано медично придатною до передачі.
«Al-Zawatia v. Sweden» (dec.), п. 58[3]; «Khachaturov v. Armenia», п. 85; «Imamovic v. Sweden» (dec.)[4]; «Karim v. Sweden» (dec.)[5]
У справах про вислання хворого заявника Суд постановив, що питання, яке підлягає оцінці, – це передбачувані наслідки такого вислання для заявника («Paposhvili», п. 187). Отже, у випадках, коли заявник ще не був висланий, суттєвим моментом для проведення оцінки повинен бути момент розгляду справи Судом, і Суд може взяти до уваги дані, що з’явилися після остаточного рішення, ухваленого національною владою
«Khachaturov v. Armenia», п. 87
Основним питанням у цій справі є питання про те, чи може передача (з метою екстрадиції) тяжко хворого заявника сама по собі призвести до реального ризику того, що заявник зазнає поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції.
«Khachaturov v. Armenia», п. 88
Справа «Imamovic v. Sweden», обставини якої найбільш близькі до обставин цієї справи, стосувалися депортації боснійського шукача притулку, який страждав на доволі серйозне психічне та фізичне захворювання. Беручи до уваги медичні докази, що свідчать про те, що виконання рішення про депортацію може призвести до серцевого нападу, Суд встановив, що «не було [даних], що свідчили про те, що Швеція [буде] виконувати рішення про депортацію, якщо стан здоров’я виявився б занадто серйозним для транспортування заявника до рідної країни».
«Khachaturov v. Armenia», п. 89
Цей висновок додатково підтверджувався тим фактом, що відповідно до процедури примусового видворення у Швеції, «виконання рішення про депортацію [відбулося б] лише у тому випадку, якщо орган, відповідальний за депортацію [мав переконання], що медичний стан іноземця [дозволяв] це робити та відповідальний орган [забезпечив би] вжиття відповідних заходів щодо особливих потреб іноземця».
«Khachaturov v. Armenia», п. 89
Передача особи, стан здоров’я якої викликає особливе занепокоєння, може сама по собі призвести до того, що заінтересована особа зазнає реального ризику бути підданим поводженню, що суперечить статті 3 Конвенції.
«Soering v. the United Kingdom», п. 91; «Khachaturov v. Armenia», п. 85
Оцінка впливу конкретного випадку екстрадиції на конкретну особу повинна базуватися на конкретних медичних доказах, що підтверджують конкретні медичні ризики, про які стверджується. Це вимагає оцінки у кожному конкретному випадку медичного стану людини та конкретних медичних ризиків у світлі умов цього конкретного видворення. Крім того, така оцінка щодо медичного стану відповідної особи має здійснюватися у конкретний момент часу, враховуючи, що конкретні ризики, обґрунтовані в певний момент, можуть, залежно від того, чи мали вони тимчасовий чи постійний характер, бути усуненими з плином часу з огляду на розвиток стану здоров’я цієї людини.
«Khachaturov v. Armenia», п. 91
Заявник надав детальну медичну інформацію, отриману від різних лікарів, включаючи головного невролога Вірменії, що свідчить про тяжкі розлади серцево-судинної та нервової систем та пов’язані з ними ризики у випаду транспортування заявника. Зокрема, згідно з цією інформацією, заявник страждає від наслідків минулого інсульту, включаючи вестибулопатію, порушення руху очей, геміпарез та наслідки утруднених ходьби, атеросклеротичну енцефалопатію та артеріальну гіпертензію з ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Подальший інсульт або інфаркт розглядався як можливий розвиток подій, якщо б заявника транспортували повітряним або наземним транспортом. Згодом цей діагноз підтвердив доктор А.К., завідувач неврологічного відділення лікарні в Єревані, який заявив, що у заявника також розвинувся цефалічний розлад, що супроводжується світлобоязню та фонофобією, і підтвердив потенційні ризики транспортування. Після цього заявника госпіталізували з додатковим захворюваннями, включаючи хронічну недостатність кровообігу, часті тимчасові ішемічні напади та ішемічну хворобу серця. Його непридатність до поїздки було підтверджено у подальшому.
«Khachaturov v. Armenia», п. 92
Упродовж національного провадження та розгляду справи в ЄСПЛ органи влади висловлювали сумніви щодо медичного стану заявника та заявлених ризиків. Тим не менш, влада не ініціювала власну оцінку стану здоров’я заявника, тоді як Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання заявника про призначення судового-медичної експертизи. Крім того, ні в національному провадженні, ні під час розгляду справи у ЄСПЛ органи влади не ставили під сумнів надійність медичних довідок, наданих заявником, або довіру до медичних працівників, які їх видали. Хоча це правда, що заявник не подав жодних медичних документів, що стосуються історії його медичного стану, таких як результати його минулих медичних оглядів та лікування, якщо такі були, у його скарзі його стан здоров’я різко погіршився після 2015 року внаслідок хвилювань, викликаних кримінальним переслідуванням заявника в Росії.
«Khachaturov v. Armenia», п. 93
Враховуючи, що Уряд не надав жодних медичних доказів, які б спростовували дані, подані заявником стосовно стану його здоров’я, немає підстав сумніватися у достовірності медичних даних, наданих заявником. Отже, є встановленим, що заявник страждає на серйозні серцево-судинні та неврологічні розлади із супутніми захворюваннями.
«Khachaturov v. Armenia», п. 93
23 червня 2017 року Генеральний прокурор задовольнив клопотання про екстрадицію заявника. Хоча на той час заявник вже був переведений до Центральної тюремної лікарні через погіршення його здоров’я, нічого не вказує на те, що Генеральний прокурор мав будь-які медичні документи, що стосуються стану здоров’я заявника під час ухвалення зазначеного рішення.
«Khachaturov v. Armenia», п. 95
Заявник подав відповідні медичні докази, зокрема медичну довідку, видану керівником Центральної тюремної лікарні 3 липня 2017 року, та записку, видану головним неврологом Міністерства охорони здоров’я 12 липня 2017 до Апеляційного суду під час розгляду його апеляції на рішення про екстрадицію. Тим не менш, Апеляційний суд відхилив аргументи заявника щодо ризиків його передачі, спираючись на запевнення, надані російською владою, а не в результаті ретельного контролю стану здоров’я заявника та передбачуваних ризиків його передачі. Зокрема, як уже зазначалося вище, Апеляційний суд відмовив у призначенні судово-медичного експертизи для вивчення стану здоров’я заявника під час нового розгляду апеляції заявника після повторного розгляду справи Касаційним судом.
«Khachaturov v. Armenia», п. 96
У своїх подальших зауваженнях, поданих 23 серпня 2019 року, Уряд визнав, що національні суди підтримали рішення Генерального прокурора про екстрадицію заявника, не маючи у своєму розпорядженні неупереджених та об’єктивних медичних висновків щодо потенційних ризиків передачі заявника за умови забезпечення постійного медичного нагляду. Натомість суди покладались на запевнення російських органів влади щодо наявності медичного нагляду під час та після передачі заявника.
«Khachaturov v. Armenia», п. 97
Хоча заявник надав об’єктивні докази, такі як медичні довідки, що свідчать про особливу серйозність стану його здоров’я та можливі суттєві та незворотні наслідки, до яких може призвести його екстрадиція, національні суди, що розглядали законність рішення про його екстрадицію, самоухилилися від належної оцінки ризиків, що може спричинити екстрадиція заявника.
«Khachaturov v. Armenia», п. 98
У своїх заявах заявник та Уряд посилалися на подальшу фактичну інформацію щодо медичного стану заявника та ризики його погіршення у разі його передачі та посилались на них. Отже, Суд продовжить свою оцінку також з огляду на інформацію, яка не була доступною під час прийняття остаточного рішення про екстрадицію заявника.
«Khachaturov v. Armenia», п. 99
При виписці з лікарні, куди заявник потрапив після звільнення із-під варти, він inter alia продемонстрував високі ризики хронічної недостатності кровообігу, а також частих тимчасових ішемічних атак. Його непридатність до поїздки була знову підтверджена.
«Khachaturov v. Armenia», п. 100
Непридатність заявника до поїздки було підтверджено медичною довідкою від 11 січня 2019 року.
«Khachaturov v. Armenia», п. 101
Згодом медичній комісії, створеній Міністром охорони здоров’я, було запропоновано надати відповіді на конкретні питання, що стосуються потенційних ризиків для здоров’я заявника у разі його транспортування та можливості усунення або мінімізації ризиків, якщо такі є, за наявності медичного спеціаліста, залученого до процедури транспортування. Згідно з його висновком від 11 лютого 2019 року, високі ризики, пов’язані з транспортуванням заявника повітряним або наземним транспортом, були пов’язані з його хронічними захворюваннями та з їх можливим непередбачуваним загостренням. У той же час навіть наявність супроводжуючого лікаря не могло усунути ці ризики, оскільки могла виникнути потреба у невідкладній медичній допомозі саме в спеціалізованому медичному закладі, якщо стан здоров’я заявника різко погіршиться.
«Khachaturov v. Armenia», п. 102
Відповідаючи на запитання Суду, поставлені Уряду під час розгляду клопотання заявника про вжиття тимчасового заходу, Уряд стверджував, що згідно з усталеною практикою екстрадиція особи з Вірменії здійснювалась лише в тому випадку, якщо медичний документ, що підтверджує можливість особи щодо її транспортування, був виданий Центральною тюремною лікарнею.
«Khachaturov v. Armenia», п. 103
У той же час, у своїх зауваженнях, поданих 11 лютого 2019 року, Уряд стверджував, що рішення про екстрадицію заявника не буде остаточним, поки лікар, що супроводжує його, не огляне його і не підтвердить, що він придатний для транспортування. Згодом у своїх заявах, зроблених після отримання висновку комісії від 11 лютого 2019 року, Уряд все ще посилався на запевнення, надані Генеральною прокуратурою Росії, щоб аргументувати, що національна влада вжила всіх необхідних заходів, беручи до уваги інформацію, що наявна в їх розпорядженні, для забезпечення того, щоб транспортування заявника відповідало його стану здоров’я. Однак, враховуючи те, що запевнення, надані російською владою, здавалося, обмежувались лише наявністю медичного нагляду під час передачі заявника, вони самі по собі не можуть забезпечити достатньої підстави для висновку Суду, що умови транспортування заявника усунули б існуючий ризик суттєвого погіршення стану здоров’я заявника, якщо б його транспортування з Вірменії здійснювався в умовах, коли стан його здоров’я був таким, як свідчить остання інформація, надана Суду.
«Khachaturov v. Armenia», п. 103
У кількох попередніх справах щодо виконання рішень про екстрадицію стосовно осіб, які можуть бути піддані ризику під час транспортування, Суд наголосив на важливості існування відповідної національної правової бази та процедури, завдяки якій здійснення екстрадиції залежало би від оцінки медичного стану відповідної особи.
«Al-Zawatia v. Sweden» (dec.), п. 58[6]; «Khachaturov v. Armenia», п. 104; «Imamovic v. Sweden» (dec.)[7]; «Karim v. Sweden» (dec.)[8]
Однак у цій справі не було встановлено таких правових гарантій чи процедур. Натомість Уряд спочатку стверджував, що «усталеною практикою» є те, що рішення про екстрадицію буде виконуватися за умови, що Центральна тюремна лікарня підтвердить, що заінтересована особа є медично придатною для транспортування. Однак Уряд не посилався на жодні національні законодавчі положення, щоб підтримати це твердження, і не надав жодних прикладів, що підтверджують існування такої «усталеної практики». Згодом Уряд посилався на той факт, що супроводжуючий лікар від приймаючої держави повинен буде підтвердити, чи заявник придатний до поїздки для виконання рішення про екстрадицію. Подібним чином це подання базувалося не на правових нормах, а скоріше на листі Генеральної прокуратури Росії від 14 грудня 2017 року.
«Khachaturov v. Armenia», п. 105
Суд не впевнений, що така оцінка з боку російських органів безпосередньо перед транспортуванням, навіть якщо вона була б проведена, змогла б адекватно упередити ризики, що існували для заявника – за відсутності будь-якого правового регулювання, що впливало б на обов’язковість остаточного рішення про екстрадицію заявника.
«Khachaturov v. Armenia», п. 106
Суд зазначає, що позиція Уряду щодо виконання рішення про екстрадицію у світлі висновку медичної колегії від 11 лютого 2019 року залишається незрозумілою. Зокрема, хоча Уряд вимагав відповідного висновку, щоб отримати «неупереджену медичну оцінку потенційних ризиків, пов’язаних із передачею заявника», у своїх подальших зауваженнях Уряд детально не обговорював висновки медичної комісії та, що більш важливо, щодо питання, чи повинні ці висновки вплинути на рішення Уряду про продовження екстрадиції заявника.
«Khachaturov v. Armenia», п. 107
З огляду на викладене вище, Суд вважає таке: враховуючи яким був стан справ на момент завершення обміну зауваженнями між сторонами, було достатньо даних для формулювання висновку, що, враховуючи особливо поганий стан здоров’я заявника, його транспортування навіть за присутності лікаря призвело б до реального ризику поводження з ним на порушення статті 3 Конвенції.
«Khachaturov v. Armenia», п. 108
Формуючи зазначений висновок, Суд пам’ятає про конкретний контекст екстрадиції та важливість не підривати основи цього контексту («Soering», п. 89). Зокрема, Суд постановив, що наявність прав третіх сторін вимагає, щоб при дослідженні того, чи існує конкретний та індивідуальний ризик жорстокого поводження, заперечення проти вимог держави, що вимагає екстрадиції, видати особу, повинно базуватися на вагомих фактичних даних для підтвердження висновку про те, що було досягнуто поріг ризику.
«Romeo Castaño v. Belgium», п.п. 85-90[9]; «Khachaturov v. Armenia», п. 109
Звідси випливає, що мало б місце порушення статті 3 Конвенції у випадку екстрадиції заявника до Росії без здійснення оцінки з боку вірменської влади, відповідно до цього положення, через наявність ризику, з яким заявник стикався б під час його транспортування у світлі інформації про стан його здоров’я.
«Khachaturov v. Armenia», п. 110
[1] «Khachaturov v. Armenia», application № 59687/17, judgment 24.06.2021
[2] «Paposhvili v. Belgium» [GC], application № 41738/10, judgment 13.12.2016
[3] «Al-Zawatia v. Sweden» (dec.), application № 50068/08, decision 22.06.2010
[4] «Imamovic v. Sweden» (dec.), application №57633/10, decision 13.11.2012
[5] «Karim v. Sweden» (dec.), application № 24171/05, decision 04.07.2006
[6] «Al-Zawatia v. Sweden» (dec.), application № 50068/08, decision 22.06.2010
[7] «Imamovic v. Sweden» (dec.), application № 57633/10, decision 13.11.2012
[8] «Karim v. Sweden» (dec.), application № 24171/05, decision 04.07.2006
[9] «Romeo Castaño v. Belgium», application № 8351/17, judgment 09.07.2019
