Хоча перед оскаржуваною операцією майже 100% засуджених об’єднались у висловленні своїх достатньо конкретних скарг на адміністрацію, після проведення цієї операції не було зафіксовано жодної скарги.
В результаті обшуку не було зафіксовано будь-яких серйозних порушень засудженими правил внутрішнього розпорядку (виявлені та вилучені заборонені предмети такі як леза від одноразових станків, медикаменти, кип’ятильники тощо не дозволяли зробити припущення про підготовку до заворушень або щось подібного у той час).
Така блискавична зміна з чітко продемонстрованої одностайної незгоди до повного прийняття, що відбулась за лічені години, може бути пояснена тільки тим, що мала місце тотальна жорстокість щодо засуджених.
Насамкінець, Суд не випускає з поля зору обставини, за яких заявників було етаповано до Хмельницького та Рівненського СІЗО після операції. Їм не було надано можливості підготовитися до етапування, зібрати свої особисті речі або навіть належним чином одягнутися з огляду на погодні умови (події відбувалися у січні). Такий перебіг подій є більш ймовірним на фоні насильства та залякування, аніж після належно організованого і впорядкованого обшуку та заходів з безпеки, які, як зазначалося вище, не виявили будь-яких серйозних порушень.
Відтак Суд визнає доведеним, згідно критерію доведеності, якого вимагає конвенційне провадження, що заявники зазнали поводження, на яке вони скаржилися.
«Karabet and Others v. Ukraine», п.п. 330-332[1]
[1] «Karabet and Others v. Ukraine», applications № 38906/07, 52025/07, judgment 17.01.2013
