Комітет приділяє особливу увагу трьом правам тих осіб, яких затримала поліція: 1) праву особи повідомити про факт свого затримання третю сторону за власним вибором (члена родини, друга, консульство); 2) праву доступу до адвоката; 3) праву вимагати медичного обстеження лікарем за власним вибором (додатково до медичного обстеження, яке здійснюється лікарем, якого запросили поліцейські органи)[1].
Зазначені ці права є трьома основними гарантіями проти жорстокого поводження із затриманими особами, і вони мають застосуватися від самого початку затримання, незалежно від того, як таке затримання визначається у відповідній правовій системі (затримання, арешт тощо)[2].
Особи, яких затримала поліція, повинні бути негайно поінформовані про свої права, зокрема, про наступні права: 1) право повідомити про факт свого затримання третю сторону; 2) право доступу до адвоката; 3) право вимагати медичного обстеження лікарем[3].
Будь-яка надана державним органам можливість відстрочки в реалізації одного з наведених вище прав має бути чітко визначена, а її застосування жорстко обмежене в часі[4].
Що стосується більш конкретно права доступу до адвоката і вимоги медичного обстеження не тим лікарем, якого запросили поліцейські органи, то при системах, де, у виняткових випадках, адвокати та лікарі можуть обиратися з попередньо визначених переліків, складених за згодою з відповідною професійною організацією, будь-яка відстрочка у здійсненні цих прав, має бути скасована[5].
Доступ до адвоката для осіб, яких тримають під вартою в поліції, передбачає право зв’язатися з адвокатом та право на візит адвоката (в обох випадках обов’язковою умовою є гарантія конфіденційності переговорів). Так само важливим є право особи на присутність адвоката під час допиту[6].
Стосовно медичного обстеження осіб, яких тримають під вартою в поліції, то ці обстеження повинні проводитись у такий спосіб, щоб поліцейські службовці не могли чути, а по можливості й спостерігати за таким обстеженням. Після цього результати кожного обстеження а також відповідні заяви затриманої особи і висновки лікаря офіційно протоколюються лікарем і надаються затриманій особі та її адвокату[7].
Стосовно самої процедури проведення допиту Комітет вважає, що повинні існувати чіткі правила та інструкції проведення поліцейського допиту. Вони, зокрема, повинні врегульовувати такі питання: інформування затриманої особи про персональні дані (прізвища та/або номери) осіб, які присутні під час проведення допиту; допустима тривалість допиту; час на відпочинок між допитами та час на перерви під час проведення допиту; місця, де може проводитись допит; можлива вимога до затриманої особи стояти під час відповіді на запитання; допит осіб, які знаходяться під впливом наркотиків, алкоголю тощо. Також слід вимагати, щоб постійно фіксувався час початку та закінчення допиту, так само як і висловлені під час допиту будь-які прохання від затриманої особи, а також від осіб, що були присутні під час кожного допиту[8].
Комітет вважає за необхідне додати, що електронні записи поліцейських допитів є додатковою гарантією недопущення жорстокого поводження із затриманими особами (такі записи надають також значні переваги самій поліції)[9].
Основні гарантії, які надаються затриманим поліцією особам, будуть значно підсилені (і це може значно полегшити роботу офіцерів поліції), якщо буде вестись єдине й повне досьє щодо кожної затриманої особи, де б фіксувалися всі аспекти, що пов’язані із затриманням особи, та мають бути відображені усі заходи, яких було вжито по відношенню до затриманої особи (час, коли особу було позбавлено волі та мотив(и) цього заходу; час, коли особу було поінформовано про її права; фіксація ушкоджень, проявів душевних захворювань тощо; час, коли було сповіщено близьких/консула чи адвоката, а також час, коли вони відвідали затриману особу; час, коли було запропоновано їжу; час, коли проводився допит; час, коли особу було переведено до іншого закладу або звільнено тощо)[10].
Слід вимагати, щоб підпис заінтересованої особи був під різними пунктами (наприклад, тими, де йдеться про речі, які можуть бути в розпорядженні особи, або про факт повідомлення про якесь із прав та про застосування або відмову у застосуванні якогось із прав), і, якщо це необхідно, було надане пояснення відсутності такого підпису. Окрім цього, адвокат затриманої особи повинен мати доступ до досьє тримання під вартою[11].
Існування незалежного механізму розгляду скарг щодо поводження під час тримання під вартою в поліції є ще однією важливою гарантією дотримання прав[12].
Тримання під вартою в поліції, в основному, триває відносно недовго. З огляду на це не слід сподіватись на те, що в установах поліції будуть такі ж добрі матеріальні умови тримання, як і в тих місцях, де позбавлені волі особи перебувають тривалий період часу. Однак певні елементарні вимоги щодо матеріального забезпечення мають бути дотримані[13].
Всі поліцейські камери повинні мати належний розмір – з огляду на кількість осіб, які можуть там знаходитись – а також відповідне освітлення (достатнє для читання у час, що не відводиться для сну) і вентиляцію. Бажано, щоб камери мали природнє освітлення. Окрім цього, камери мають бути обладнані засобами для відпочинку (наприклад, закріпленим стільцем або закріпленою лавкою); особи, які повинні провести ніч в місці тримання, мають бути забезпечені чистими матрацом та ковдрами[14].
Особам, яких тримають під вартою в поліції, слід дозволяти справляти природні потреби в час, коли вони того забажають, в чистих і пристойних умовах; їм також слід надавати відповідну можливість для умивання. Ці особи повинні бути забезпечені харчуванням у відведений для цього час, включаючи, як мінімум, один раз на день повноцінне харчування (щось більш суттєве, ніж бутерброд)[15].
Питання про те, яким має бути належний розмір поліцейської камери (або будь-яке інше приміщення для затриманого/ув’язненого) є досить складним. При оцінці до уваги слід брати численні фактори. Однак, делегації Комітету вважають за необхідне встановити основні критерії при вирішенні цього питання. Наступний критерій (що розглядається скоріше як бажаний рівень, аніж як мінімальний стандарт) застосовується при оцінці поліцейських камер для одиночного тримання на час, що перевищує декілька годин: загальна площа приблизно 7 кв.м., відстань між стінами не менше 2 метрів та відстань між підлогою і стелею 2.5 метри[16].
[1] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 36; Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 November 1992, Para 45, P. 20.
[2] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 37.
[3] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 38.
[4] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 38.
[5] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 38.
[6] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 38.
[7] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 38.
[8] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 39.
[9] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 39.
[10] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 41.
[11] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 41.
[12] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 40.
[13] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 42.
[14] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 42.
[15] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 42.
[16] Тримання під вартою співробітниками правоохоронних органів. 2-а Загальна доповідь, CPT/Inf(92)3-part1, 1992. П. 43.
