Розслідування серйозних звинувачень у жорстокому поводженні повинно бути швидким і ретельним. Це означає, що органи влади повинні завжди робити серйозну спробу з’ясувати те, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні чи необґрунтовані висновки для закриття свого розслідування або як підстави для свого рішення. Органи влади повинні вжити всіх доступних їм розумних заходів для фіксації доказів, які стосуються інциденту, у тому числі, серед іншого, показання очевидців та криміналістичні докази. Будь-які недоліки в розслідуванні, які підривають його здатність установити причини ушкоджень або відповідальних осіб, ризикують порушити цей стандарт.
«Milena Felicia Dumitrescu v. Romania», п. 52; «Davydov and Others v. Ukraine», п. 278; «El-Masri v. the FYRM» [GC], п. 183; «Hovhannisyan v. Armenia», п. 51; «Kapustyak v. Ukraine», п. 74; «Boicenco v. Moldova», п. 123[1]; «Tanrıkulu v. Turkey», п. 104[2]; «Zyakun v. Ukraine», п. 42[3]; «Orlik v. Ukraine», п. 35; «Basenko v. Ukraine», п. 58; «Lunev v. Ukraine», п. 90; «Gül v. Turkey», п. 89[4]
Оперативна реакція органів влади при розслідуванні тверджень про жорстоке поводження має велике значення для підтримки довіри суспільства до їх прихильності принципам верховенства права та для запобігання будь-яким ознакам змови або терпимості до незаконних дій.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 278
[1] «Boicenco v. Moldova», application № 41088/05, judgment 11.06.2006
[2] «Tanrıkulu v. Turkey» [GC], application № 23763/94
[3] «Zyakun v. Ukraine», application № 34006/06, judgment 25.02.2016
[4] «Gül v. Turkey», application № 22676/93, judgment 14.12.2000
