Дисциплінарне покарання ув’язненого, що передбачало перебування в менш комфортних умовах, обов’язки з прибирання приміщення та обмеження в отриманні передач, не порушує статті 3 Конвенції.
«Valasinas v. Lithuania», п.п. 103-112[1]
Щодо аргументу Уряду про те, що ув’язнення заявника у штрафному відділенні відповідало закону, то предметом скарги не є незаконне використання влади персоналом в’язниці. Так само, предметом скарги не є законність накладення цього дисциплінарного стягнення. Предметом скарги є сумісність загальних умов у карцері Тбіліської тюрми № 5 із вимогами статті 3 Конвенції. Сам по собі захід дисциплінарного ув’язнення може не порушувати такі вимоги. Скоріше пропорційність його накладення та умови дисциплінарного ув’язнення можуть бути сумнівними відповідно до вищезазначеного положення.
«Ramishvili and Kokhreidze v. Georgia», п. 82[2]
Суд зазначає, що серед кількох наявних дисциплінарних стягнень, передбачених за порушення в’язничних норм, адміністрація обрала найсуворіший – ув’язнення в дисциплінарному відділенні. Очевидно, не розглядались такі факти, як, наприклад, характер протиправних дій заявника, його особистість та той факт, що це було його першим таким порушенням. У зв’язку з цим Суд нагадує, що пропорційність додаткового карального заходу, призначеного ув’язненому, має важливе значення при оцінці того, чи перевищений неминучий рівень страждань, властивий ув’язненню.
«Ramishvili and Kokhreidze v. Georgia», п. 83
Застосування одиночного ув’язнення як покарання за надсилання скарг до різних органів влади становить порушення статті 3 Конвенції.
«Rzakhanov v. Azerbaijan», п. 74[3]
[1] «Valasinas v. Lithuania», application № 44558/98, judgment 24.07.2001
[2] «Ramishvili and Kokhreidze v. Georgia», application № 1704/06, judgment 27.01.2009
[3] «Rzakhanov v. Azerbaijan», application № 4242/07, judgment 04.07.2013
