Основоположні гарантії проти жорстокого поводження (право на повідомлення родича або іншої третьої особи про затримання, право на доступ до адвоката та лікаря) повинні застосовуватися із самого початку затримання. Цими правами повинні користуватися не тільки особи, затримані у зв’язку з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, але й ті, хто зобов’язаний залишатися в поліції з інших причин (наприклад, як свідок або особа, викликана для впізнання)[1].
Усі особи, затримані поліцією, мають бути повністю проінформовані про їхні основні права з самого початку позбавлення волі (тобто з моменту, коли вони зобов’язані залишатися в поліції). Це має забезпечуватися наданням чіткої усної інформації з самого початку (після прибуття до приміщення поліції) і доповнюватися за першої ж можливості наданням письмової форми, в якій чітко та ясно викладені права затриманої особи. Ця форма повинна бути доступною на відповідному діапазоні мов[2].
Кожного разу, коли особу доставляють або викликають до поліцейської установи (незалежно від причини), її присутність завжди належним чином реєструється. Зокрема, у протоколі має бути зазначено, хто був доставлений (викликаний), ким, за чиїм наказом, в який час, з якої причини, в якій якості (підозрюваний, свідок тощо), кому було передано відповідну особу і коли особа залишила приміщення поліції[3].
Повинна здійснюватися фіксація відповідної інформації про дотримання основоположних гарантій проти жорстокого поводження (наприклад, коли особі було роз’яснено її права; коли про її затримання було повідомлено третю особу; коли вона мала контакти з адвокатом, лікарем або представником консульської установи)[4].
Польща
Усі особи, затримані поліцією, повинні бути повністю поінформовані про їхні основні права з самого початку позбавлення волі (тобто з моменту, коли вони зобов’язані залишатися в поліції). Це має бути забезпечено шляхом надання чіткої усної інформації в момент затримання, яка повинна доповнюватися за першої же можливості наданням письмової інформації про права затриманих осіб[5].
Комітет вкотре рекомендує владі Польщі розробити письмову форму, в якій би чітко та ясно викладені права затриманих. Затриманим особам слід пропонувати підписати заяву про те, що вони були поінформовані про свої права, і завжди надавати їм копію згаданої вище письмової форми про їхні права. Бланк має бути доступним на відповідному діапазоні мов. Особливу увагу слід приділяти тому, щоб затримані особи дійсно розуміли свої права; обов’язком поліцейських є переконатися в тому, що це дійсно так[6].
Кіпр
Комітет надає особливого значення трьом правам осіб, затриманих поліцією: 1) праву повідомити близького родича чи іншу третю сторону про своє затримання; 2) праву на доступ до адвоката; 3) праву на доступ до лікаря. Ці права є трьома основними гарантіями проти жорстокого поводження із затриманими особами, які мають застосовуватися з самого початку затримання (як тільки відповідні особи зобов’язані залишатися в поліції)[7].
Болгарія
Під час затримання не можна застосовувати більше сили, аніж це суворо необхідно. Після того, як затриманих осіб взято під контроль, завдання їм ударів не може бути виправдано жодним чином. Офіцери поліції повинні бути навчені запобіганню та мінімізації насильства під час здійснення затримання. У випадках, коли застосування сили стає необхідним, вони повинні вміти застосовувати професійні методи, які максимально знижують будь-який ризик заподіяння шкоди особам, яких вони намагаються затримати[8].
Чорногорія
Коли особу доставляють (викликають) до поліцейської установи з метою збору інформації про злочин, її присутність завжди має фіксуватися належним чином. Зокрема, у протоколі має бути зазначено, хто був доставлений (викликаний), ким, за чиїм розпорядженням, в який час, з якої причини, в якому статусі (підозрюваний, свідок тощо), кому передано відповідну особу та коли особа залишила приміщення поліції[9].
[1] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 20, P. 16.
[2] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 31, P. 20.
[3] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 32, P. 20.
[4] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 32, P. 20.
[5] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 5 to 17 June 2013, Para 31, P. 18; Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 26 November to 8 December 2009, Para 30, P. 18.
[6] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 5 to 17 June 2013, Para 31, P. 18.
[7] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 22 to 30 May 2000, Para 17, P. 12.
[8] Report on the visit to Bulgaria carried out by the CPT from 25 September to 6 October 2017, Para 23, P. 18.
[9] Report on the visit to Montenegro carried out by the CPT from 9 to 16 October 2017, Para 29, P. 22.
