Ефективні процедури розгляду скарг та інспектування є основними гарантіями проти жорстокого поводження у в’язницях[1].
Ув’язнені повинні мати можливість подавати скарги як в межах, так і поза межами пенітенціарної системи, а також мати право на конфіденційний доступ до відповідного органу влади[2].
Комітет надає особливого значення регулярним відвідуванням усіх пенітенціарних установ незалежним органом (наприклад, наглядовою радою або пенітенціарним суддею) з повноваженнями отримувати скарги ув’язнених та, за необхідності, вживати заходів щодо них, а також інспектувати установи[3].
Органи, які мають повноваження на проведення інспекцій, повинні бути «видимими» не лише для керівництва та персоналу в’язниці, але й для самих ув’язнених[4].
Органи, які мають повноваження на проведення інспекцій, не повинні обмежувати свою діяльність зустрічами з особами, які прямо звернулися з проханням про зустріч, а повинні проявляти ініціативу та відвідувати місця несвободи (у тому числі підрозділи, в яких можуть утримуватися особи, які перебувають під спеціальним режимом) та контактувати із засудженими[5].
[1] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 30 June to 12 July 1996, Para 147, P. 49.
[2] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 30 June to 12 July 1996, Para 147, P. 49.
[3] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 30 June to 12 July 1996, Para 147, P. 49.
[4] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 30 June to 12 July 1996, Para 149, P. 50; Report on the visit to Slovenia carried out by the CPT from 28 March to 4 April 2017, Para 74, P. 32.
[5] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 30 June to 12 July 1996, Para 149, P. 50; Report on the visit to Slovenia carried out by the CPT from 28 March to 4 April 2017, Para 74, P. 32.
