Суд засуджує методи проведення розслідувань, які фактично становлять форму саботування розслідування.
«Savitskyy v. Ukraine», п.п. 121-122; «Drozd v. Ukraine», п.п. 68-71[1]; «Grinenko v. Ukraine», п. 62[2]
Розслідування характеризувалося різними затримками – не тільки при збиранні доказів, але й при повідомленні заявника про винесені постанови, що значною мірою перешкоджало йому брати участь у зазначених перевірках і оскаржувати їх результати. Підхід органів влади до перевірки скарг заявника здебільшого мав на меті виправдання підозрюваних офіцерів міліції, а не встановлення справжніх обставин, за яких було завдано тілесних ушкоджень.
«Kirpichenko v. Ukraine», п. 88
У рішенні у справі «Kaverzin v. Ukraine» Суд дійшов висновку, що небажання органів влади забезпечити проведення оперативного та ретельного розслідування скарг підозрюваних у вчиненні злочинів на жорстоке з ними поводження становить системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. У цій справі також не було докладено жодних вагомих зусиль для розслідування скарг заявника на жорстоке поводження.
«Kirpichenko v. Ukraine», п. 89
Заявнику чинилися перешкоди в отриманні інформації про хід розслідування. Зокрема, його не повідомляли про постанову про відмову в порушенні кримінальної справи близько 13 місяців. Жодних пояснень такої затримки надано не було.
«Kapustyak v. Ukraine», п. 81
[1] «Drozd v. Ukraine», application № 12174/03, judgment 30.07.2009
[2] «Grinenko v. Ukraine», № 33627/06, judgment 15.11.2012
