Провадження, наслідком якого могло бути лише присудження компенсації, а не покарання осіб, винних у поганому поводженні, не може вважатися таким, що відповідає процесуальним вимогам статті 3 Конвенції.
«Kelly and Others v. the UK», п. 105[1]; «Tanrikulu v. Turkey», п. 79; «Salman v. Turkey», п. 83; «Avsar v. Turkey», п. 377; «Ayder v. Turkey», п. 98; «Ilhan v. Turkey», п. 61; «Yasa v. Turkey», п. 74; «Gul v. Turkey», п. 57
Якби органи влади могли обмежувати свою реакцію на випадки умисного поганого поводження простою виплатою компенсації, залишаючись пасивними до судового переслідування винних, це зробило б можливим для уповноважених осіб держави в деяких випадках фактично безкарно зловживати правами осіб, що перебувають під їхнім контролем, і загальна правова заборона катування та нелюдського поводження або покарання, незважаючи на її фундаментальну значущість, стала б неефективною на практиці.
«Krastanov v. Bulgaria», п. 60
У ситуації, коли смерть мала місце внаслідок умисного поганого поводження, порушення Конвенції неможливо виправити лише шляхом надання компенсації потерпілій особі. Якби органи влади реагували на такі інциденти, що мали місце з вини представників держави, лише виплатою компенсації, не вживаючи при цьому достатніх заходів для кримінального переслідування і покарання винних осіб, тоді в деяких випадках представники держави могли б фактично безкарно порушувати права тих, хто перебуває під їхнім контролем.
«Mikhalkova and Others v. Ukraine», п. 31
[1] «Kelly and Others v. the UK», application № 30054/96, judgment 04.05.2001
