«П’ять технік»[1] були застосовані в поєднанні між собою, з попереднім наміром і впродовж багатьох годин поспіль; вони стали причиною якщо не фактичних тілесних ушкоджень, то принаймні сильного фізичного i душевного страждання осiб, до яких їх було застосовано, а також призвели до гострих псиxiчних розладів під час допиту. Вiдповiдно, вони потрапляють під категорію нелюдського поводження у значенні статті 3 Конвенції. Ці методи також є такими, що принижують гiднiсть, оскільки вони викликали у своїх жертв почуття страху, страждання i неповноцiнностi, що могло призвести до образи i приниження їх i, можливо, до зламу їх фізичної i моральної стiйкостi.
«Ireland v. the UK», п. 167
- Щоб визначити, чи ці п’ять методів слід також кваліфікувати як катування, Суд врахував закладену у статті 3 Конвенції відмінність мiж цим поняттям i поняттям нелюдського чи такого, що принижує гiднiсть, поводження. Ця різниця головним чином випливає з різниці в силі спричинених страждань.
«Ireland v. the UK», п. 167
Катування становить обтяжуючий та умисний вид жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання.
«Ireland v. the UK», п. 167
Хоча «п’ять методів», застосованих у поєднанні між собою, без сумніву, становили нелюдське й таке, що принижує гідність, поводження, хоча їхньою метою було добування зізнань, виявлення імен інших осiб i/або інформації i хоча вони застосовувалися систематично, вони не спричинили страждання особливої сили й жорстокості, яке вкладається в таке розуміння слова «катування».
«Ireland v. the UK», п. 167
Застосування «п’яти методів» становило нелюдське i таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції.
«Ireland v. the UK», п. 167
Катуванням є нелюдське поводження, що здійснюється навмисно і призводить до дуже серйозних та тяжких страждань.
«Ireland v. the UK», п. 167
Нелюдське поводження або покарання передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань.
«Ireland v. the UK», п. 167
Таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати в жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність та, по можливості, зламати її фізичний і моральний опір.
«Ireland v. the UK», п. 167
Розрізнення між «катуванням» та «нелюдським чи таким, що принижує гідність, поводженням» було впроваджено для того, щоб позначити особливий рівень жорстокості умисного нелюдського поводження, що призводить до тяжких та жорстоких страждань.
«El-Masri v. the FYRM» [GC], п. 197[2]; «Batı and Others v. Turkey», п. 116[3]; «Kozinets v. Ukraine», п. 51; «Kobets v. Ukraine», п. 40; «Ireland v. the UK», п. 167
Під катуванням розуміється умисне нелюдське поводження, що спричиняє дуже серйозні й нелюдські страждання.
«Egmez v. Cyprus», п.п. 76-79
Окрім жорстокості поводження ознакою катування є також наявність мети такого поводження, як це встановлено в Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Так, стаття 1 цієї Конвенції визначає катування як умисне заподіяння сильного болю або страждання, щоб inter alia отримати відомості, покарати або залякати.
«El-Masri v. the FYRM» [GC], п. 197; «Aleksakhin v. Ukraine», п. 50; «Akkoç v. Turkey», п. 115[4]
У практиці суду були справи, де поводження могло бути визначено лише як катування: «Aksoy v. Turkey», «Aydın v. Turkey» [GC], «Selmouni v. France» [GC], «Dikme v. Turkey».
«Batı and Others v. Turkey», п. 121; «Selmouni v. France» [GC], п. 105; «Dikme v. Turkey», п.п. 94-96[5]; «Aydın v. Turkey» [GC], п.п. 83-86[6]; «Aksoy v. Turkey», п. 64[7]
- Заявників постійно тримали у стані фізичного болю та відчутті тривоги через невпевненість у своїй долі та рівень насильства, якому вони піддавалися в поліцейській дільниці. Це особливо стосується наймолодших та більш вразливих заявників, які перебували відповідно у віці 17, 17, 18 та 16 років, та однієї заявниці, яка була вагітною. Подібне поводження було умисним та застосовувалося з метою отримати зізнання або інформацію щодо злочинів, у вчиненні яких вони підозрювалися. За таких умов акти насильства, яким піддавалися заявники, беручи до уваги тривалість та мету таких актів, були серйозними та жорстокими, а також такими, що були здатні викликати жорстокий біль та страждання. Тому ці акти мають розцінюватися як катування в розумінні статті 3 Конвенції.
«Batı and Others v. Turkey», п.п. 122-123
Серйозні фізичні ушкодження, завдані заявникам під час їх перебування під контролем поліції, а також страх, болісні страждання й почуття неповноцінності, породжені жорстоким поводженням, безперечно, спричиняли їм страждання, сила яких була достатньою для того, щоб кваліфікувати дії поліції як нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження у значенні статті 3 Конвенції.
«Bekos and Koutropoulos v. Greece», п. 51
Поводження було «таким, що принижує гідність», якщо воно мало за мету викликати в потерпілих почуття страху, страждання і неповноцінності, а відтак принизити та зневажити їх.
«Kudła v Poland» [GC], п. 92
Поводження вважалося «таким, що принижує гідність», коли воно викликало в його жертв почуття страху, страждання та неповноцінності, здатні образити та принизити їх та, можливо, зламати їхній фізичний або моральний опір.
«Đorđević v. Croatia», п .95
Поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалося впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Поводження було «таким, що принижує гідність», якщо воно мало за мету викликати в потерпілих почуття страху, муки і неповноцінності, а відтак принизити та зневажити їх.
З іншого боку, міра відповідних страждань і приниження в будь-якому разі має перевищувати ту, що неминуче є складником тієї чи іншої форми законного поводження чи покарання.
«Lorsé and Others v. the Netherlands», п. 60; «Ramirez Sanchez v. France» [GC], п. 118[8]; «A. and Others v. the UK» [GC], п. 127; «Cobzaru v. Romania», п. 61; «Đorđević v. Croatia», п. 95; «Kudła v Poland» [GC], п. 92; «Wiktorko v. Poland», п. 45; «Kozinets v. Ukraine», п. 52; «Labita v. Italia», п. 120; «Chember v. Russia», п. 49;
«Ostrovar v. Moldova», п. 78; «Oya Ataman v. Turkey», п. 23[9]; Soering v. the UK», п. 100; «Tyrer v. the UK», п. 30[10]; «V. v. the UK», п. 71
Нелюдське поводження, що досягає мінімального рівня жорстокості, як правило, передбачає завдання тілесних ушкоджень або сильних фізичних або психічних страждань. Проте навіть за їх відсутності, де поводження принижує індивіда, демонструючи відсутність поваги до його або її людської гідності, або викликає почуття страху або неповноцінності, здатне зламати моральний і фізичний опір індивіда, таке поводження характеризуватися як таке, що принижує гідність, що заборонено статтею 3 Конвенції.
«Lorsé and Others v. the Netherlands», п. 60; «Muršić v. Croatia», п. 48
Сучасні підходи в державах-учасницях до питання смертної кари мають значення для оцінки, чи був перевищений прийнятний поріг страждання або приниження. У разі засудження особи до смертної кари особисті обставини засудженого, умови тримання під вартою перед стратою та тривалість тримання під вартою перед стратою є прикладами факторів, які здатні підвести поводження або покарання, отримане засудженим, під дію заборони статті 3 Конвенції. Оцінюючи умови утримання, слід взяти до уваги кумулятивний ефект цих умов, а також специфічні скарги заявника.
«Aliev v. Ukraine», п.п. 129-134; «Kalashnikov v. Russia», п. 95[11]; «Dougoz v. Greece», п. 46[12]; «Soering v. the UK», п. 104
[1] «П’ять технік»:
a) стояння біля стіни – затриманих примушували залишатися упродовж кількох годин у «стресовій позиції», що полягало у стоянні навпроти стіни, пальці рук вперті у стіну високо над головою, ноги розставлені, стопи відставлено назад, тому доводилося стояти на пальцях ніг; вага тіла при цьому припадала головним чином на пальці рук;
b) покривання голови – на голови затриманих одягали мішок чорного або темно-синього кольору, який, принаймні спочатку, тримали постійно, знімаючи лише на час допиту;
c) шумовий вплив – перед допитом затриманих тримали в кімнаті, де постійно лунали голосні й шиплячі звуки;
d) позбавлення сну – перед допитом затриманих позбавляли сну;
e) позбавлення їжі та води – обмежене харчування під час перебування затриманих у місці затримання та перед допитами.
[2] «El-Masri v. the FYRM» [GC], application № 39630/09, judgment 13.12.2012
[3] «Batı and Others v. Turkey», applications № 33097/96, 57834/00, judgment 03.06.2004
[4] «Akkoç v. Turkey», applications № 22947/93, № 22948/93, judgment 10.10.2000
[5] «Dikme v. Turkey», application № 20869/92, judgment 11.07.2000
[6] «Aydın v. Turkey», application № 23178/94, judgment 25.09.1997
[7] «Aksoy v. Turkey», application № 21987/93, judgment 18.12.1996
[8] «Ramirez Sanchez v. France» [GC], application № 59450/00, judgment 04/06/2006
[9] «Oya Ataman v. Turkey», application № 74552/01, judgment 05.12.2006
[10] «Tyrer v. the UK», application № 5856/72, judgment 25.04.1978
[11] «Kalashnikov v. Russia», application № 47095/99, judgment 15.07.2002
[12] «Dougoz v. Greece», application № 40907/98, judgment 06.03.2001
