Персонал медичних служб будь-якого закладу, де тримають позбавлених волі осіб, перебуває під загрозою потенційного ризику. Обов’язок піклуватись про пацієнтів (хворих ув’язнених) може часто вступати в суперечку з міркуваннями тюремної адміністрації та підтриманням режиму безпеки у в’язниці. Така ситуація може спричинити виникнення складних етичних питань та проблему вибору. З метою гарантувати незалежність медичного персоналу Комітет вважає важливим, щоб такий персонал мав якнайбільш тісні зв’язки з державною системою охорони здоров’я[1].
Незалежно від того, яку посаду займає лікар закладу, де тримають позбавлених волі осіб, в своїх рішеннях він повинен керуватись виключно медичними критеріями[2].
Якість та ефективність медичної роботи повинна оцінюватись кваліфікованою медичною керівною інстанцією. Розпоряджатись наявними ресурсами повинна також ця керівна інстанція, а не фінансові відділи чи охоронні служби[3].
Лікар закладу, де тримають позбавлених волі осіб, виступає в якості особистого лікаря пацієнта. Відповідно, в інтересах збереження відносин між лікарем та пацієнтом, до нього не можна звертатись із проханням засвідчити, що ув’язнений є фізично здоровим і може бути підданий покаранню. Його не можна також запрошувати для обшуків або персонального огляду на вимогу адміністрації, за винятком надзвичайних ситуацій, коли немає можливості викликати іншого лікаря[4].
У професійному плані свобода дій лікаря закладу, де тримають позбавлених волі осіб, в’язниці є обмежена ситуацією, яка властива в’язниці: лікар не може вільно вибирати своїх пацієнтів, так само як і ув’язнені не мають права вибору іншого лікаря. Він повинен виконувати свій професійний обов’язок навіть тоді, коли пацієнт порушує медичні правила або вдається до погроз чи насильства[5].
[1] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 71.
[2] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 72.
[3] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 72.
[4] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 73
[5] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 74.
