Жорстоке поводження повинно бути підтверджено відповідними доказами. Оцінюючи ці докази, Суд приймає критерій доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та послідовних висновків чи подібних неспростовних презумпцій факту.
«A.V. v. Ukraine», п. 48; «Aleksandr Smirnov v. Ukraine», п.п. 52-55; «Avsar v. Turkey», п. 282; «Bazorkina v. Russia», п. 104; «Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania» [GC], п. 130; «Danilov v. Ukraine», п. 62; «Dikme v. Turkey», п. 73; «Gerashchenko v. Ukraine», п. 79[1]; «Gordiyenko v. Ukraine», п. 99; «Hovhannisyan v. Armenia», п. 52; «Idalov v. Russia» [GC], п. 91; «Ireland v. the UK», п. 161; «Ismailov v. Ukraine», п. 37; «Kapustyak v. Ukraine», п. 60[2]; «Kirpichenko v. Ukraine», п. 71; «Klass v. Germany», п. 30[3]; «Kobets v. Ukraine», п. 44[4]; «Kozinets v. Ukraine», п. 54; «Kulik v. Ukraine», п. 86[5]; «Labita v. Italy», п. 121; «Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine», п. 54[6]; «Lunev v. Ukraine», п. 90; «Menesheva v. Russia», п. 52[7]; «Naumenko v. Ukraine», п. 109; «Ogorodnik v. Ukraine», п. 75; «Ribitsch v. Austria», п. 32; «Salman v. Turkey», п. 100; «Ukhan v. Ukraine», п. 56; «Ushakov and Ushakova v. Ukraine», п. 78; «Vasiliy Ivashchenko v. Ukraine», п. 77; «Voykin and Others v. Ukraine», п. 102; «Yakovenko v. Ukraine», п. 105; «Yaremenko v. Ukraine», п. 57; «Yevgeniy Petrenko v. Ukraine», п. 77; «Zelenin v. Russia», п. 40; «Zhebrailova and Others v. Russia», п. 54; «Zhyzitskyy v. Ukraine», п. 39; «Zyakun v. Ukraine», п. 40
Твердження про погане поводження мають підкріплюватися відповідними доказами. При оцінюванні доказів береться до уваги критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Коли вся чи значна частина інформації про події, про які йдеться, відома виключно органам влади – як це має місце у справі щодо ув’язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, – і коли в таких осіб під час їх ув’язнення з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо фактів. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
«A.N. v. Ukraine», п. 78; «Andrey Zakharov v. Ukraine», п. 53[8]; «Bazorkina v. Russia», п. 129; «Bekos and Koutropoulos v. Greece», п. 45; «Buglov v. Ukraine», п. 69; «Enea v. Italy» [GC], п. 55; «Fedotov v. Russia», п. 59[9]; «Gorbatenko v. Ukraine», п. 109; «Gutsanovi v. Bulgaria», п. 113[10]; «Kirpichenko v. Ukraine», п. 71; «Kulik v. Ukraine», п. 57[11]; «Mehmet Eren v. Turkey», п. 33; «Okhrimenko v. Ukraine», п. 82[12]; «Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine», п. 55; «Pomilyayko v. Ukraine», п. 46[13]; «Salman v. Turkey», п. 100; «Sergey Savenko v. Ukraine», п. 35; «Sylenok and Tekhnoservis-Plus v. Ukraine», п. 68; «Tarasov v. Ukraine», п. 62; «Teslenko v. Ukraine», п. 85; «Tikhonov v. Ukraine», п. 33[14]; «Visloguzov v. Ukraine», п. 44; «Yuriy Volkov v. Ukraine», п. 49[15]; «Zhyzitskyy v. Ukraine», п. 39
Суд знову повторює про свою практику за статтями 2 і 3 Конвенції про те, що якщо події, які розглядаються, перебувають у сфері виключної компетенції органу влади, як, наприклад, у разі осіб, які перебувають під його контролем під вартою, у зв’язку з ушкодженнями і смертю, що мали місце під час перебування під вартою, виникають сильні презумпції факту. У такому разі тягар доказування можна розглядати як такий, що покладається на орган влади, який повинен надати задовільне і переконливе пояснення. За відсутності такого пояснення Суд може зробити висновки, які можуть бути несприятливими для Уряду-відповідача.
«Hassan v. the UK» [GC], п. 49
Зважаючи на те, що на державі лежить тягар надання правдоподібних пояснень щодо тілесних ушкоджень, отриманих особою, яка перебуває під контролем працівників міліції, Уряд переконливо не встановив, що тілесні ушкодження, які отримав заявник, були спричинені будь-якими іншими чинниками, а не жорстоким поводженням під час його перебування під вартою.
«Ogorodnik v. Ukraine», п. 80
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою така доведеність може випливати із сукупності ознак, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, чи подібних до них неспростовних презумпцій факту. Більше того, слід нагадати, що конвенційне провадження не у всіх випадках передбачає неухильне застосування принципу affirmanti incumbit probatio – покладання тягаря доведення на скаржника. Коли вся чи значна частина інформації про події, про які йдеться, відома виключно органам влади – як це має місце у справі щодо ув’язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, – і коли у таких осіб під час їхнього ув’язнення з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо фактів. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.
«El Masri v. the FYRM [GC], п. 151; «Serikov v. Ukraine», п. 59
Що стосується тягаря доведення у справах про стверджуване жорстоке поводження під час затримання, то саме на державу покладається обов’язок надати правдоподібне пояснення причин виникнення тілесних ушкоджень та довести, що застосування сили не було надмірним; в іншому випадку безсумнівно виникає питання за статтею 3 Конвенції. При оцінці того, чи було надано правдоподібне пояснення застосування сили та отриманих в результаті ушкоджень, слід приділити увагу адекватності розслідувань на національному рівні щодо тверджень про жорстоке поводження.
«Serikov v. Ukraine», п. 59
Згідно з твердженнями Уряду заявник спробував втекти після того, як працівники міліції почали складати протокол огляду особистих речей. Після цього до заявника застосували наручники. Проте застосуванням наручників можна пояснити лише синець на зап’ястку заявника. Щодо інших тілесних ушкоджень, а саме гематом на шиї та плечі заявника, органи влади не надали жодних чітких пояснень. За цих обставин, зважаючи на те, що тягар доведення покладено на державу, яка має надати правдоподібне пояснення походження тілесних ушкоджень, яких особа зазнала, перебуваючи під контролем міліції, Уряд належним чином не довів, що тілесні ушкодження заявнику було завдано в інший спосіб, а не внаслідок жорстокого поводження працівників міліції.
«Serikov v. Ukraine», п.п. 68-71
У цій справі немає переконливих доказів щодо обставин, за яких заявникові було завдано ушкоджень, зокрема щодо точного характеру та ступеню фізичної сили, застосованої до заявника. Тим не менш, Суд з огляду на зазначені вище міркування вважає встановленим той факт, що відповідальність за тілесні ушкодження заявника несуть працівники міліції. Цього висновку самого по собі достатньо для встановлення порушення статті 3 Конвенції, незважаючи на те, чи були тілесні ушкодження завдані заявнику під час його затримання, чи під час наступного його допиту у відділі міліції.
«Serikov v. Ukraine», п.п. 68-71
[1] «Gerashchenko v. Ukraine», application № 20602/05, judgment 07.11.2013
[2] «Kapustyak v. Ukraine», application № 26230/11, judgment 03.03.2016
[3] «Klass v. Germany», application № 15473/89, judgment 09.07.1991
[4] «Kobets v. Ukraine», application № 16437/04, judgment 14.02.2008
[5] «Kulik v. Ukraine», application № 34515/04, judgment 02.02.2017
[6] «Lopatin and Medvedskiy v. Ukraine», applications № 2278/03, № 6222/03, judgment 20.05.2010
[7] «Menesheva v. Russia», application № 59261, judgment 09.03.2006
[8] «Andrey Zakharov v. Ukraine», application № 26581/06, judgment 07.01.2016
[9] «Fedotov v. Russia», application № 5140/02, judgment 25.10.2005
[10] «Gutsanovi v. Bulgaria», application № 34529/10, judgment 15.10.2013
[11] «Kulik v. Ukraine», application № 10397/10, judgment 19.03.2015
[12] «Okhrimenko v. Ukraine», application № 53896/07, judgment 15.10.2009
[13] «Pomilyayko v. Ukraine», application № 60426/11, judgment 11.02.2016
[14] «Tikhonov v. Ukraine», application № 17969/09, judgment 10.12.2015
[15] «Yuriy Volkov v. Ukraine», application № 45872/06, judgment 19.12.2013
