Факт використання ВІЛ-позитивними ув’язненими тих самих медичних, санітарно-гігієнічних, громадських та інших приміщень, як і всі інші ув’язнені, сам по собі не порушує питання відповідно до статті 3 Конвенції.
«Korobov and Others v. Russia» (dec.)[1]
У справі не стверджувалося, що заявник заразився ВІЛ або що він незаконно піддавався реальному ризику зараження, наприклад, через статеві контакти або внутрішньовенне вживання наркотиків. Заявник не заперечував, що адміністрація колонії вжила необхідних заходів для запобігання сексуальним контактам між ув’язненими та забороняла вживання наркотиків та нанесення татуювань. Суд також не залишає поза увагою той факт, що адміністрація колонії застосовувала техніку зменшення шкоди, а саме розподіл презервативів, а також універсальну політику запобіжних заходів, таку як стерилізація медичного обладнання для кожного пацієнта. Сам факт відвідування ВІЛ-позитивними ув’язненими тих самих медичних, санітарно-гігієнічних, громадських та інших приміщень, як і всі інші ув’язнені, сам по собі не піднімає питання відповідно до статті 3 Конвенції. Адміністрація надавала ув’язненим точну та об’єктивну інформацію про ВІЛ-інфекцію та СНІД, чітко визначаючи шляхи передачі ВІЛ. Суд приділяє особливе значення консультуванню щодо зменшення ризику ВІЛ, яке проводило адміністрація колонії. За цих обставин Суд не вважає, що органи влади не забезпечили здоров’я заявника.
«Artyomov v. Russia», п. 190[2]
Стосовно скарги на рішення влади не запроваджувати програму обміну голок для споживачів наркотиків у в’язницях з метою запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, Суд наголосив, що незалежно від більшого ризику зараження ВІЛ або гепатитом серед ув’язнених, Суд не впевнений, що загальний невизначений ризик або страх зараження ув’язненим був достатньо серйозним, щоб порушити питання відповідно до статей 2 або 3 Конвенції.
«Shelley v. the United Kingdom» (dec.)[3]
Однак Суд був готовий визнати, що заявник утримувався у в’язниці, де був значно вищий ризик зараження ВІЛ та гепатитом, а відтак заявляє, що подібна політика охорони здоров’я може розглядатися в контексті статті 8 Конвенції.
«Shelley v. the United Kingdom» (dec.)
[1] «Korobov and Others v. Russia» (dec.), application № 67086/01
[2] «Artyomov v. Russia», application № 14146/02, judgment 27.05.2010
[3] «Shelley v. the United Kingdom» (dec.), application № 23800/06
