«Зґвалтування» та «спроба зґвалтування» – суттєво різняться рівнем реалізації. На відміну від вчиненого злочину, який передбачає матеріальну реалізацію злочинного наміру через певний досягнутий результат, «спроба» характеризується початком виконання, тобто частковою реалізацією злочину, яка полягає в діях, що спрямовані безпосередньо на здійснення цього злочину і вчиняються з таким наміром. При цьому відсутня добровільна відмова припинити такі дії з боку того, хто їх вчиняє.
«Miraux v. France», п. 36[1]
«Зґвалтування» вимагає досягнення специфічного результату, тобто статевого проникнення, тоді як цей елемент не був необхідним для того, щоб висунути заявникові обвинувачення у вчиненні злочину, який полягав у «спробі зґвалтування».
«Miraux v. France», п. 36
Оцінювати дії відповідних посадових осіб потрібно крізь призму концепції позитивного обов’язку держави: держави повинні запровадити ефективні норми, що встановлюють покарання за зґвалтування, а також застосовувати їх на практиці, вдаючись до ефективного розслідування в таких випадках.
«М.С. v. Bulgaria», п. 185
Зі статей 3 та 8 Конвенції безпосередньо випливає позитивний обов’язок держав запровадити кримінально-правові норми, які б ефективно забезпечували покарання за зґвалтування, а також застосовувати їх на практиці, вдаючись до ефективного розслідування та судового переслідування в таких випадках.
«М.С. v. Bulgaria», п. 153
Раніше національне право і практика деяких держав вимагали у справах про зґвалтування наявності доказу щодо застосування фізичної сили та чинення фізичного опору. Однак упродовж останніх десятирічь у Європі та деяких інших частинах світу спостерігається постійна тенденція до відмови від формалістичних значень і вузького тлумачення закону в цій сфері.
«М.С. v. Bulgaria», п. 156
Розвиток права та практики в цій сфері відображають еволюцію суспільств у напрямку ефективного забезпечення поваги до статевої автономії кожної людини.
«М.С. v. Bulgaria», п. 156
Органи влади не провели достатнього розслідування наявних обставин у справі заявниці через те, що надмірно акцентували на необхідності «прямих доказів» зґвалтування. Такий підхід був обмежувальним, який практично наділяє «чинення опору» статусом визначальної ознаки цього злочину.
«М.С. v. Bulgaria», п. 182
Не висловлюючись з приводу винності підозрюваних, Суд визнає, що ефективність розслідування у справі заявниці й, зокрема, підхід, який продемонстрували у цій справі слідчий та прокурори, не відповідає вимогам, які випливають з позитивних зобов’язань держав щодо впровадження та ефективного застосування системи кримінального права, яка забезпечує покарання за зґвалтування та сексуальні злочини.
«М.С. v. Bulgaria», п. 185
Характер сексуального насильства над дітьми нерідко є таким, коли кривдник перебуває в позиції влади над дитиною. Відтак наявність дієвих механізмів виявлення та повідомлення про такі випадки має фундаментальне значення для ефективного застосування відповідного кримінального законодавства.
«O’Keeffe v. Ireland» [GC], п. 148
[1] «Miraux v. France», application № 73529/01, judgment 26.09.2006
