Стаття 3 Конвенції не забороняє застосування фізичної сили з метою затримання. Проте така сила може застосовуватися лише за необхідності та не повинна бути надмірною.
«Altay v. Turkey», п. 54[1]; «Egmez v. Cyprus», п. 77; «Gordiyenko v. Ukraine», п. 98; «Günaydın v. Turkey», п.п. 30‑32[2]; «Gutsanovi v. Bulgaria», п. 125[3]; «Hulki Güneş v. Turkey», п. 70; «Ivan Vasilev v. Bulgaria», п. 63[4]; «Klaas v. Germany», п. 30; «Krastanov v. Bulgaria», п.п. 52-53; «Mikiashvili v. Georgia», п. 70; «Rehbock v. Slovenia», п.п. 68-78[5]; «Spinov v. Ukraine», п. 51[6]; «Wiktorko v. Poland», п. 47
Будь-яке застосування фізичної сили представниками держави щодо особи, яке не є суворо необхідним з огляду на її поведінку, принижує її людську гідність, а тому становить порушення прав, гарантованих статтею 3 Конвенції.
«Rachwalski and Ferenc v. Poland», п. 59[7]; «Gutsanovi v. Bulgaria», п. 125[8]
З огляду на це важливо, наприклад, знати, чи є підстави думати, що зацікавлена особа чинитиме опір арешту або намагатиметься втекти, завдати поранень або шкоди або ж знищити докази.
«Gutsanovi v. Bulgaria», п. 125[9]; «Raninen v. Finland», п. 56
Коли поліція або інші агенти держави при протистоянні кому-небудь вдаються до застосування фізичної сили, яка не була абсолютно необхідною внаслідок власних дій такої особи, це принижує людську гідність та є порушенням права, захищеного статтею 3 Конвенції.
«Kapustyak v. Ukraine», п. 57; «Кор v. Turkey», п. 27[10]; «Timtik v. Turkey», п. 47[11]
Застосування засобів стримування, як правило, не порушує питання за статтею 3 Конвенції, якщо такий захід вживається у зв’язку із законним позбавленням свободи без застосування сили при затриманні та без його публічної демонстрації, які б перевищували межі, що обґрунтовано вважаються необхідними. У зв’язку з цим важливо враховувати, наприклад, чи існує небезпека того, що зазначена особа може втекти або завдати тілесних ушкоджень чи будь-яку іншу шкоду.
«Lutsenko v. Ukraine (№ 2)», п. 168; «Öcalan v. Turkey» [GC], п. 182
У своїй практиці Суд неодноразово вказував на те, що стосовно особи, яка позбавлена свободи, або взагалі, якій протистоять працівники органів правопорядку, будь-яке застосування фізичної сили, яке не було викликано суворою необхідністю внаслідок власної поведінки особи, принижує людську гідність та є порушенням права, гарантованого статтею 3 Конвенції.
«Mete and Others v. Turkey», п. 106[12];«El-Masri v. the FYRM» [GC], п. 207; «Bouyis v. Belgium» [GC], п. 101[13]; «Pomilyayko v. Ukraine», п. 50[14]; «Ribitsch v. Austria», п. 38
У той час, як заявника було затримано чотирма працівниками міліції, Суд не вважає, що кількість залучених до затримання працівників міліції була надмірною. Необхідно враховувати той факт, що при плануванні затримання заявника, на міліцію було покладено завдання затримати особу, яка перебувала у розшуку за розбійний напад з обтяжуючими обставинами та вбивство.
«Kapustyak v. Ukraine», п. 64
Пояснення національних органів влади щодо тілесних ушкоджень заявника було правдоподібним. Вони дійшли висновку, що тілесні ушкодження виникли під час бійки заявника з потерпілим 30.11.2008 та внаслідок падіння заявника при спробі втекти, коли він був затриманий та до нього застосували наручники. Зважаючи на те, що заявник визнав свій намір втекти від працівників міліції та в результаті впав, цілком можливо, що деякі з цих тілесних ушкоджень могли бути отримані у зв’язку з цим. Зокрема, заявник міг отримати синці на обличчі, тілі та струс мозку, коли його збили з ніг, щоб перешкодити його втечі, він впав на асфальт, а після цього був затриманий працівниками міліції. Садна на зап’ястках могли виникнути внаслідок застосування наручників.
Більше того, згідно з медичними висновками, деякі тілесні ушкодження, зафіксовані у заявника 06.12.2008, могли бути завдані потерпілим, паном Н., який відповідно до інформації, наданої національними органами влади, чинив своїм нападникам рішучий опір. Важливою обставиною є також те, що 06.12.2008 судово-медичний експерт зафіксувала струпи на синцях заявника та зазначила, що вони могли бути отримані 30.11.2008. Здавалося, що, зважаючи на стан струпів, експерт дійшла висновку, що принаймні деякі з тілесних ушкоджень у заявника були порівняно старими та передували його затриманню.
Суд також бере до уваги доводи Уряду про те, що деякі з тілесних ушкоджень у заявника можна пояснити травмою голови, якої заявник зазнав у жовтні 2008 року та яку було зафіксовано у висновку судово-психіатричної експертизи. Проте з огляду на те, що ця можливість явно не була розглянута під час розслідування на національному рівні, Суд не вважає за доцільне розглядати її. У будь-якому разі згідно із зазначеним вище висновком Суду тілесні ушкодження заявника можна достатньою мірою пояснити навіть без урахування такої можливості.
За цих обставин Суд не вбачає підстав для висновку, що у застосуванні працівниками міліції фізичної сили не було явної необхідності у зв’язку з поведінкою самого заявника. Отже, воно відповідає вимогам статті 3 Конвенції.
«Kapustyak v. Ukraine», п.п. 65-68
Що стосується тягаря доведення у справах про стверджуване жорстоке поводження під час затримання, то на державу покладається обов’язок надати правдоподібне пояснення причин виникнення тілесних ушкоджень та довести, що застосування сили не було надмірним, а якщо цього зроблено не буде, це свідчитиме про наявність питання за статтею 3 Конвенції.
«Lewandowski and Lewandowska v. Poland», п. 58[15]; «Mikiashvili v. Georgia», п. 69; «Gordiyenko v. Ukraine», п. 100; «Rehbock v. Slovenia», п.п. 68-78; «Staszewska v. Poland», п. 52[16]; «Zelilof v. Greece», п. 47[17]
Застосування сили до заявника не було необхідним, як і застосування до нього наручників. Сварка між заявником та працівниками міліції виникла спонтанно, порівняно із запланованими операціями із затримання. Проте ця ситуація не видається невідкладною та була доволі керованою з огляду на характер стверджуваного порушення, вчиненого заявником, на відсутність ознак небезпечної поведінки з його боку, його явно слабкий фізичний стан, а також на той факт, що він зіткнувся загалом з чотирма працівниками правоохоронних органів. Ніщо не вказує на те, що до нього було необхідно застосовувати наручники в приміщенні суду та робити це на очах інших присутніх.
«Gordiyenko v. Ukraine», п. 106
[1] «Altay v. Turkey», application № 22279/93, judgment 22.05.2001
[2] «Günaydin v. Turkey», application № 27526/95, judgment 13.10.2005
[3] «Gutsanovi v. Bulgaria», application № 34529/10, judgment 15.10.2013
[4] «Ivan Vasilev v. Bulgaria», application № 48130/99, judgment 12.04.2007
[5] «Rehbock v. Slovenia», application № 29462/95
[6] «Spinov v. Ukraine», application № 34331/03, judgment 27.11.2008
[7] «Rachwalski and Ferenc v. Poland», application № 47709/99, judgment 28.07.2009
[8] «Gutsanovi v. Bulgaria», application № 34529/10, judgment 15.10.2013
[9] «Gutsanovi v. Bulgaria», application № 34529/10, judgment 15.10.2013
[10] «Кор v. Turkey», application № 12728/05, judgment 20.10.2009
[11] «Timtik v. Turkey», application № 12503/06, judgment 09.11.2010
[12] «Mete and Others v. Turkey», application № 294/08, judgment 04.10.2011
[13] «Bouyis v. Belgium» [GC], application № 23380/09, judgment 28.09.2015
[14] «Pomilyayko v. Ukraine», application № 60426/11, judgment 11.02.2016
[15] «Lewandowski and Lewandowska v. Poland», application № 15562/02, judgment 13.01.2009
[16] «Staszewska v. Poland», application № 10049/04, judgment 03.11.2009
[17] «Zelilof v. Greece», application № 17060/03, judgment 24.05.2007
