Як Суд установлював у минулому у справах щодо України, процедури подання скарг до вищих прокурорів або до суддів не є такими, які можуть забезпечити адекватне розслідування скарг на погане поводження з боку поліції та на погане розслідування. Так, Суд зазначив, що хоч прокурори та судді, розглядаючи скарги та заяви на погане поводження, нерідко зазначали, що необхідні дії повинні були вчинятися, зазначені вказівки або ігнорувалися, або виконувалися формально та без належної старанності. Це, у свою чергу, призводило до тривалих або повторних перевірок таких скарг з боку прокурорів та суддів, хоч ці скарги й не мали належного ефекту.
«Adnaravlov v. Ukraine», п. 39
Щодо тверджень про жорстоке поводження в колонії, Суд зазначає, що подання скарги прокурору, який здійснює пенітенціарний нагляд, не було ефективним і доступним засобом правового захисту. Зокрема, правовий статус такого прокурора, його близькість до посадових осіб колонії, з якими прокурор щодня наглядає за відповідною колонією, та його інтеграція до пенітенціарної системи не надають достатніх гарантій, щоб забезпечити проведення незалежного та неупередженого розгляду скарг на жорстоке поводження, поданих проти співробітників колонії.
«Davydov and Others v. Ukraine», п. 251
Органи прокуратури розглядали скарги заявника на жорстоке поводження в межах неодноразових дослідчих перевірок, при цьому кримінальна справа так і не була порушена. Проте раніше Суд у різних контекстах вже встановлював, що ця слідча процедура не відповідає принципам ефективного засобу юридичного захисту, зокрема тому, що слідчий, у провадженні якого знаходиться справа, може провести лише обмежене коло слідчих дій в межах дослідчої перевірки.
«Serikov v. Ukraine», п.п. 81-82
