Наруга над трупами відбулася, коли тіла перебували в руках сил безпеки. Суд не може встановити, що каліцтво сталося перед смертю, оскільки розслідування прокуратури було зосереджено на обвинуваченні в «нарузі над трупами», а національні суди не встановили факти справи. Суд дійшов висновку, що вуха Сейіта Кулекчі та Догана Алтуна були відрізані після їхньої смерті. Тим не менш, Суд ніколи не застосовував статтю 3 Конвенції в контексті неповаги до мертвого тіла. Палата погоджується з таким підходом, встановивши, що людська якість втрачається зі смертю, і, отже, заборона на жорстоке поводження більше не застосовується до трупів, незважаючи на жорстокість відповідних дій. Отже, порушення статті 3 Конвенції з цього приводу не було.
«Akpinar and Altun v. Turkey», п.п. 82[1]; «Kanlıbaş v. Turkey»[2]
Що стосується другої частини скарги заявників, Суд раніше постановив у рішенні у справі «Akkum and Others v. Turkey», що один із заявників, батько якому показали понівечене тіло його сина, міг стверджувати, що він є жертвою порушення статті 3 Конвенції (у розумінні статті 34 Конвенції). Посилаючись на свою судову практику щодо страждань, яких зазнали члени сімей зниклих осіб, Суд дійшов висновку, що страждання, заподіяні цьому заявнику за таких обставин, становили поводження, що принижує гідність.
«Akpinar and Altun v. Turkey», п.п. 84-87[3]; «Akkum and Others v. Turkey», п. 259[4]
У світлі рішення у справі «Akkum and Others» Суд підтверджує, що заявники, які є сестрою та батьком померлого, можуть претендувати на те, щоб бути жертвами у розумінні статті 34 Конвенції. Суд не сумнівається, що страждання, завдані їм внаслідок цього каліцтва, становили поводження, що принижує гідність, що яке суперечить статті 3 Конвенції.
«Akkum and Others v. Turkey», п. 259; «Akpinar and Altun v. Turkey», п. 87
Порушення статті 3 Конвенції відсутнє, де тіла родичів заявників, убитих солдатами, були доставлені на військову базу для цілей проведення СМЕ. Тіла розмістили на відкритому повітрі в місці, де їх могли бачити військові на базі, звільнили від одежі та надали на огляд прокурору та двом лікарям. Незалежно від того, чи бачили заявники тіла особисто, їх знання про умови, в яких оглядалися тіла їхніх родичів, призвело до душевних страждань. Однак, беручи до уваги мету поводження (проведення СМЕ), обставини справи не надали стражданням заявників розміру та характеру, відмінного від емоційного стресу, який можна вважати неминуче завданим будь-якому члену сім’ї померлої особи в схожій ситуації.
«Cangöz and Others v. Turkey», п.п. 158-168[5]
Обставини цієї заяви відрізняють її від схожих справ, у яких Суд встановив порушення статті 3 Конвенції. Такі дії як калічення тіл, підпал будинків та бомбардування цивільних осіб винищувачами, були здійснені навмисно та без будь-якого законного приводу. Однак у цій справі страждання заявників виникли внаслідок законних дій прокурора, який виконував свої обов’язки з розслідування, але не зміг оцінити наслідки своїх дій.
«Cangöz and Others v. Turkey», п. 167
У світлі справи та, зокрема, з огляду на мету поводження, що полягала у проведенні прокурором і лікарями огляду тіл, обставини не надають стражданням заявників розміру та характеру, відмінного від емоційного стресу, який можна вважати неминуче спричиненим будь-якому члену сім’ї померлої особи в подібній ситуації. Отже, Суд не може констатувати порушення статті 3 Конвенції.
«Cangöz and Others v. Turkey», п. 168
[1] «Akpinar and Altun v. Turkey», application № 56760/00, judgment 27.02.2007
[2] «Kanlıbaş v. Turkey», application № 32444/96, judgment 08.12.2005
[3] «Akpinar and Altun v. Turkey», application № 56760/00, judgment 27.02.2007
[4] «Akkum and Others v. Turkey», application № 21894/93, judgment 24/03/2005
[5] «Cangöz and Others v. Turkey», application № 7469/06, judgment 26.04.2016
