Статтю 3 Конвенції не можна тлумачити як встановлення загального обов’язку звільняти неповнолітнього ув’язненого, адже Конвенція не забороняє державам ув’язнювати неповнолітніх.
«Kuparadze v. Georgia», п. 60[1]; «T. v. the UK» [GC], п. 97[2]
Тим не менш, розміщення неповнолітнього з дорослими ув’язненими навіть на короткий проміжок часу може здійснити на нього сильне враження, яке в поєднанні з іншими неадекватними умовами ув’язнення може призвести до порушення статті 3 Конвенції.
«Zherdev v. Ukraine», п.п. 92-93[3]
Комітет вже висловлював свої побоювання щодо політики розміщення неповнолітніх, які перебувають під вартою, у в’язницях для дорослих. На думку Комітету, було б набагато краще, якби всі неповнолітні ув’язнені утримувалися у центрах тримання під вартою, спеціально призначених для осіб цього віку, з режимом, пристосованим до їхніх потреб, і укомплектованих персоналом, який пройшов спеціальну підготовку з питань поводження з молодими людьми[4].
Міжнародні стандарти дозволяють широкий підхід до способу здійснення розподілу неповнолітніх та дорослих правопорушників, включаючи розміщення неповнолітніх правопорушників в окремих частинах установ, зазвичай призначених для дорослих ув’язнених. Це автоматично не свідчить про порушення статті 3 Конвенції. Проте Суд повинен оцінити, чи відповідають умови тримання в цілому зобов’язанням держави за статтею 3 Конвенції.
«I.E. v. Moldova», п. 43[5]
Усі затримані неповнолітні, підозрювані або обвинувачені у вчиненні злочину, мають утримуватися в центрах затримання, спеціально призначених для осіб цього віку, в яких середовище не нагадує в’язницю, а режим враховує їх потреби, та в яких працюють особи, навчені поводженню з неповнолітніми[6].
Моделлю для утримання затриманих неповнолітніх осіб у всіх європейських країнах є установа, в основу якої покладено власне інтереси неповнолітніх і які засновані на концепції сімейного помешкання. Установа складається з невеликих добре укомплектованих персоналом блоків, кожен з яких містить обмежену кількість одномісних кімнат (як правило, не більш ніж десять), а також зону загального користування. Неповнолітні упродовж дня зайняті різною цілеспрямованою діяльністю, а персонал заохочує почуття спільноти в межах блоку[7].
Неповнолітні (незалежно від того, знаходяться вони під вартою або відбувають покарання) повинні, як правило, утримуватися не в установах для дорослих, а натомість в місцях, спеціально призначених для їхньої вікової групи[8].
Коли у виняткових випадках вони утримуються у в’язницях для дорослих, неповнолітні повинні завжди розміщуватися окремо від них, у спеціальному блоці. Крім того, дорослі ув’язнені не повинні мати доступ до цього блоку[9].
Тим не менш, можуть існувати аргументи на користь участі неповнолітніх у заходах, що проводяться поза камерами, разом з дорослими ув’язненими, за обов’язкової умови відповідного контролю з боку персоналу. Такі ситуації виникають, наприклад, коли в установі перебуває дуже мало або тільки один неповнолітній; мають бути вжиті заходи, щоб уникнути фактичного одиночного ув’язнення неповнолітніх[10].
Неповнолітні, затримані в рамках кримінального законодавства, не повинні, в принципі, утримуватися з неповнолітніми, позбавленими волі за іншими підставами[11].
Неповнолітні чоловічої й жіночої статі, розміщені в одному й тому ж закладі, повинні розміщуватися в окремих блоках, хоча вони й можуть об’єднуватися для організованих заходів упродовж дня під відповідним контролем[12].
Молоді дорослі правопорушники можуть, за необхідності, розглядатися як неповнолітні та утримуватися відповідним чином. Ця практика може бути корисною для молодих людей, але вимагає ретельного управління, щоб запобігти появі негативної поведінки[13].
Добре продумані центри утримання під вартою для неповнолітніх повинні забезпечувати позитивні й індивідуальні умови утримання для неповнолітніх, які поважають їхню гідність й недоторканність приватного життя. Всі приміщення повинні бути відповідним чином оформлені, забезпечувати хороший доступ природного освітлення та вентиляцію[14].
Зважаючи на вік заявника, тривалість його тримання у в’язниці разом з повнолітніми особами, ненадання належної медичної допомоги у його психологічних проблемах та, зрештою, на невжиття заходів для запобігання повторних спроб вчинення самогубства, Суд не має сумнівів, що заявника було піддано нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню.
«Güveç v. Turkey», п.п. 91-98[15]
[1] «Kuparadze v. Georgia», application № 30743/09, judgment 21.09.2017
[2] «T. v. the United Kingdom» [GC], application № 24724/94, judgment 16.12.1999
[3] «Zherdev v. Ukraine», application № 34015/07, judgment 27.04.2017
[4] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 75, P. 35.
[5] «I.E. v. Moldova», application № 45422/13, judgment 26.05.2020
[6] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 101.
[7] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 101.
[8] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 102.
[9] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 102.
[10] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 102.
[11] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 103.
[12] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 103.
[13] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 103.
[14] Неповнолітні, позбавлені волі відповідно до кримінального законодавства. 24-а Загальна доповідь, CPT/Inf(2015)1-part, 2015. П. 104.
[15] «Güveç v. Turkey», application № 70337/01, judgment 20.01.2009
