Суд поступово розширив свою практику щодо зобов’язань держави щодо захисту суспільства від правопорушень відповідно до статей 2 і 3 Конвенції. Наприклад, у деяких випадках від держави відповідно до статті 3 Конвенції вимагається вжиття заходів, спрямованих на забезпечення того, щоб особи, що підпадають під їхні юрисдикції, не піддавалися жорстокому поводженню, навіть якщо таке поводження здійснюють приватні особи. Такі заходи повинні передбачати ефективний захист та включати розумні дії із запобігання неналежного поводження, про яке органи влади знають або можуть знати.
«S., V. and A. v. Denmark» [GC], п. 124; «Z and Others v. UK [GC], п. 73; «M.C. v. Bulgaria, п. п. 149-150; «P. and J.C. v. the UK, п. 109; «Opuz v. Turkey, п.159; «A. v. the UK», п. 22
Акти насильства на порушення статті 3 Конвенції, як правило, вимагають застосування кримінально-правових заходів проти правопорушників.
«Đorđević v. Croatia», п. 141
Для виправлення порушення положень статті 3 Конвенції на національному рівні необхідно вжиття двох заходів. По-перше, державні органи повинні провести ретельне та ефективне розслідування, здатне привести до виявлення та покарання винних. По-друге, у разі необхідності заявникові повинна бути присуджена компенсація або він принаймні повинен мати можливість вимагати й отримати компенсацію за збитки, завдані неналежним поводженням.
«Gäfgen v. Germany» [GC], п. 116; «Carabulea v. Romania», п. 165; «Mosendz v. Ukraine», п. 121
