Беручи до уваги поведінку національних органів влади, встановлено, що перша заявниця – мати затриманої п’ятирічної дитини – зазнала глибоких страждань та переживань внаслідок затримання її доньки (другої заявниці).
«Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v. Belgium», п. 55-59[1]
Становище другої заявниці характеризувалося її дуже молодим віком, тим фактом, що вона була нелегальним мігрантом у чужій країні, і тим фактом, що її не супроводжувала її родина, а тому друга заявниця була надзвичайно вразливою. З огляду на абсолютний характер захисту, який надається статтею 3 Конвенції, важливо мати на увазі, що це є вирішальним фактором і він має перевагу над міркуваннями, пов’язаними зі статусом другої заявниці як нелегального мігранта. Таким чином, друга заявниця, безсумнівно, належала до класу дуже вразливих членів суспільства, щодо яких бельгійська держава була зобов’язана вжити відповідних заходів для забезпечення догляду та захисту в рамках своїх позитивних зобов’язань за статтею 3 Конвенції.
«Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v. Belgium», п. 55
Заходи, вжиті бельгійською владою (інформування першої заявниці про позицію, надання першій заявниці номера телефону, за яким вона могла б зв’язатися зі своєю дочкою (другою заявницею), призначення адвоката для допомоги другій заявниці та підтримка зв’язку з канадською владою та посольством Бельгії в Кіншасі) були явно недостатніми для виконання зобов’язань бельгійської держави щодо забезпечення догляду за другою заявницею. Крім того, держава мала в своєму розпорядженні цілу низку засобів. Суд не сумнівається, що тримання другої заявниці під вартою в описаних вище умовах спричинило їй значні страждання. Органи влади, які видали наказ про її затримання, також не могли не знати про серйозні психологічні наслідки для неї. Тримання під вартою другої заявниці в таких умовах продемонструвало відсутність гуманності до такого рівня, що це було рівнозначно нелюдському поводженню. Отже, мало місце порушення статті 3 Конвенції.
«Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v. Belgium», п.п. 58-59
Занепокоєння матері восьмирічної дитини, яка провела день у відділку поліції під час розслідування проти матері, що поліція не повідомила про її затримання органам опіки дітей, не досягло необхідного мінімального рівня жорстокості.
«Tarak and Depe v. Turkey», п. 79[2]
Немає сумніву, що заявниця, як мати, страждала від занепокоєння через те, що її восьмирічного сина утримували у поліції щонайменше один день. Проте обставини справи не дозволяють стверджувати, що поріг жорстокості, що вимагається статтею 3 Конвенції, було досягнуто.
«Tarak and Depe v. Turkey», п. 79
[1] «Mubilanzila Mayeka and Kaniki Mitunga v. Belgium», application № 13178/03, judgment 12.10.2006, final 12.01.2007
[2] «Tarak and Depe v. Turkey», application № 70472/12, judgment 09.04.2019
About The Author
