Станом на 13 вересня 2024 року всього у різних пенітенціарних установах України утримувалося 40201 осіб, з них СІЗО та УВП – 15392 осіб.
У виправних колоніях утримувалося 23896 осіб, у виховних колоніях – 54 особи, уу виправних центрах – 859 осіб.
Зниження в’язничного населення по праву було предметом гордості української влади до початку повномасштабного вторгнення Росії до України у лютому 2024 року. Дійсно, мало держав можуть похвалитися таким зниження кількості ув’язнених, хоча є нюанси.
Перший з них – це окупація Росією Криму, Донецької та Луганської областей у 2014 році. Відповідно, загальна кількість українських ув’язнених різко пішла донизу саме з вирахуванням в’язничного населення областей, які традиційно характеризувалися найбільшим в’язничним населенням, як порівняти з іншими областями.
Аналогічно, графік incarceration rate також доводить висловлену вище тезу.
Проте, на жаль, існують й інші нюанси, доволі невтішні для української пенітенціарної політики, і пов’язані вони саме з відносними показниками в’язничного населення.
Говорячи про кількість населення України, то доцільно згадати, що у 2020 році Укрстат давав цифру у 41,9 млн. осіб.
За оцінкою МВФ, у 2021 році наявне населення України становило 41 млн осіб. У 2022 році воно скоротилося до 35 млн осіб, у 2023 році – до 33,2 млн осіб.
За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, станом на 1 січня 2023 року чисельність населення України становила 28-34 млн.
За даними УВКБ ООН, станом на 19 серпня 2024 року було зареєстровано 6,8 млн біженців з України, які стали такими внаслідок воєнної агресії Росії проти України.
Критично оцінюючи абсолютні показники, потрібно брати до уваги кількість біженців, «ухилянтів» та корупцію у ТЦК та ВЛК, не завжди міцні кордони (якщо є сотні осіб, які намагаються перетнути кордон, це означає, що є попит та, відповідно, можливості).
Відповідно, все це створило умови для ще більшого відтоку українського населення, а тому ми маємо усі підстави брати за основу показник населення України на рівні приблизно 28 млн. осіб.
Відтак, incarceration rate станом на вересень 2024 року може з більш ніж великою долею вірогідності становити 144 ув’язнених на 100 тис. населення.
Як наслідок, наявна дуже небезпечна тенденція руху української юстиції у пунітивному напрямку. Вимушений відступ від статті 5 Конвенції про захист прав людини не міг минути без соціальних наслідків для пенітенціарної системи України та національної пенітенціарної політики.
Проте, що є більше важливим, вимушений відступ від статті 5 Конвенції не міг минути без психологічним наслідків для суддів, слідчих та прокурорів.
Війна триває, на жаль. Вона забирає життя українців. Тому судді та прокурори не можуть стояти осторонь та самоізолюватися у своїх намаганнях максимально покарати українців саме за допомогою ув’язнення.
About The Author
Достатньо переконливо. Особливо якщо згадати, що взяте для обрахування відсотку ув’язнених число 28 млн. наявного населення базується на досить консервативних демографічних оцінках.
Дякую щиро за Вашу думку