Подання засудженим позовної заяви до суду засобами поштового зв’язку безпосередньо (постанова Верховного Суду)

12 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив судове рішення щодо подання засудженим позовної заяви до суду засобами поштового зв’язку безпосередньо.

Установлено, що заявник відбуває покарання у ДУ «Полтавська виправна колонія № 64».

З матеріалів справи відомо, що до Ленінського районного суду м. Полтави надійшла позовна заява, яка підписана ОСОБА_1.

Ця позовна заява надійшла до суду в поштовому конверті, де відправником зазначено адресу відправника – ДУ «Полтавська виправна колонія № 64».

Тобто, відбуваючи покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія № 64», скаржник засобами поштового звязку направив до суду підписану ним позовну заяву.

Повертаючи позовну заяву з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовна заява та поштовий конверт надійшли до суду з порушенням порядку, встановленого КВК України, а саме не через адміністрацію установи виконання покарань, отже, відомостей щодо джерела їх походження, ким та за яких обставин їх було підписано і направлено до суду, немає. Також у матеріалах позовної заяви немає підтверджень повноважень представника (захисника засудженого), який має право на подання позовної заяви до суду.

Проте Верховний Суд не може погодитися із цими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з таких підстав.

Вказане спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах позовної заяви немає підтверджень повноважень представника (захисника засудженого), який має право на подання позовної заяви до суду, оскільки позов подано особисто заявником, а тому необхідності в доданні до матеріалів позовної заяви довіреності чи іншого документа, що підтверджує повноваження представника позивача, немає.

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність направлення позовної заяви через адміністрацію установи виконання покарань колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КВК України засудженим забороняється надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно з пунктом 4 Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5, відповідно до статті 7 Закону України «Про попереднє ув`язнення» і статей 8, 113 КВК України скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягають перегляду, за винятком випадків, передбачених абзацом третім цього пункту.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Інструкції та частини четвертої статті 113 КВК України кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до КПК України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суди віднесені до переліку органів, яким кореспонденція від засуджених надсилається без перегляду адміністрацією виправної колонії.

З огляду на викладене вбачається, що скаржник дотримався встановленого законом порядку подання позову до суду.


Постанова Верховного Суду від 12.06.2024 року (справа № 553/2079/23, провадження № 61-1024св24)

About The Author

Більше від автора

Іван Васильович Штанько. In Memoriam

Московські окупанти, імовірно, відрізали українському полоненому голову та кінцівки – омбудсмен

Залишити відповідь

Європейський суд з прав людини

Комітет з питань запобігання катуванням

Посібник

Die Website spiegelt in keiner Weise die Position des Europarats, des Europäischen Komitees zur Verhütung von Folter oder des Europäischen Gerichtshofs für Menschenrechte wider.

Les droits d'auteur relatifs à la structure et au contenu du site appartiennent à Dmytro Yagunov. Les droits d'auteur des images et des photographies appartiennent à leurs auteurs. Le site ne reflète en aucun cas la position du Conseil de l'Europe, du CPT ou de la Cour européenne des droits de l'homme.

Авторські права на структуру сайту та матеріалу сайту належать Дмитру Ягунову. Авторські права на зображення та фотографії належать авторам таких зображень та фотографій. Сайт жодним чином не відображає позицію Ради Європи, ЄКЗК або ЄСПЛ.

Усі матеріали з цього сайту запозичені з авторського видання (Yagunov, Dmytro (2023) Prohibition of Torture: Practices of the European Court of Human Rights, Standards and Practice of the European Committee for the Prevention of Torture. With an introduction by Dr. Mykola Gnatovskyy. Tübingen – Odessa. 604 p.).

Авторські права на структуру сайту та матеріалу сайту належать Дмитру Ягунову. Авторські права на зображення та фотографії належать авторам таких зображень та фотографій. Сайт жодним чином не відображає позицію Ради Європи, ЄКЗК або ЄСПЛ.

This site contains the opinions expressed solely by the author’s and does not reflect the opinions and official positions of the Council of Europe, the CPT or the ECtHR