Сучасна російська в’язнична субкультура може бути охарактеризована як «традиційна унікальність».
«Традиційна» – бо домінування кримінальних та в’язничних субкультурних норм завжди було характерним для російського суспільства.
«Унікальна» – в силу того, що АУЄ-(суб)культура є новою «обкладинкою» багатовікової російської кримінальної традиційності (або традиційної кримінальності).
Проте головним у цьому контексті є те, що для сучасного російського суспільства застосування й використання поняття «в’язнична субкультура» може викликати великі труднощі; більш коректним буде саме «в’язнична культура», або «загальнонаціональна в’язнична культура». Ба більше, поняття «контркультура» є ще більш неприйнятним для характеристик сучасних соціальних та політичних відносин в Росії в силу загальної соціальної підтримки в’язничної неформальності широкими верствами населення – від політиків центрального та місцевого рівня до люмпенів. Власні, саме така підтримка є цементуючим «розчином» для сучасного російського суспільства.
Вважається, що «субкультури мають особливі спільні цінності та культурні практики, які відрізняються від мейнстріму»[1]. Проте саме цей підхід на прикладі сучасного російського суспільства не спрацьовує. З цих позицій нам видається, що для російського суспільства є категорично незастосованим підхід, що «субкультура не пов’язана з більшим культурним комплексом: вона стосується норм, які відокремлюють групу від суспільства, а не тих, що інтегрують її з ним. Субкультурні норми, на відміну від рольових, невідомі іншим членам суспільства, на них дивляться зверхньо або вважають їх роз’єднуючою силою»[2]. Так само, в оцінці російського культурного простору незастосовною є позиція, що «цінності субкультури конфліктують з більшою культурою»[3].
Навпаки, численні символи в’язничної субкультури вітаються як на рівні люмпену і середнього класу, так і на рівні центральної влади, прикладом чого може бути відомий «вищий імператив» про «мочіть бандітов в сортірє». Можна лише згадати, наскільки ПВК «Вагнер» виявилася популярною у місцевого населення у Ростові під час відомого «маршу на Москву» у червні 2023 року. Було б наївним говорити про підтримку як форму протестних настроїв проти агресивної війни проти України. Натомість, це була форма повної солідарності з напівдержавним воєнізованим формуванням, у відкритий спосіб заснованим на в’язничних субкультурних символах.
Ну, і насамкінець, теза, що «у контркультурі конфліктний елемент є центральним; багато цінностей субкультури, дійсно, суперечать цінностям домінуючої культури» також є незастосовною до російського політико-культурного простору[4]. Враховуючи природну єдність загальнонаціональної російської культури та в’язничної субкультури, можна презюмувати, що конфлікт як раз становитиме відхід від в’язничних категорій, «понять» та ієрархій в усіх їх проявах.
І, мабуть, категорично не можна не погодитися з класичним поглядом, що «субкультура, як чистий тип, не вимагає для свого розуміння інтенсивного аналізу взаємодії з більшою культурою; її норми не є, скільки-небудь значною мірою, продуктом цієї взаємодії»[5]. На прикладі російської загальнонаціональної культури ми довели, що вона є продуктом інтенсивної дифузії з в’язничною субкультурою.
Російська в’язнична субкультура категорично не є контркультурою; вона суть «плоть і кров» більш широкої, російської загальнонаціональної культури. Носії цієї дуалістичної [суб]культури, на відміну від інших прикладів не є «анормальними», «дисфункціональними», «делінквентними» або «девіантними»[6]. У контексті цілей політичних цілей та програм російських політичних еліт ця культура не є негативним явищем; вона не є результатом розпаду суспільства, не є результатом нездатності приборкати злочинні інстинкти, не є результатом неспроможності сім’ї, церкви чи школи[7].
Навпаки, кримінальна культура є показником успішної реалізації політичних проектів з «цементування суспільства» проти «зовнішнього ворога», проектів з посилення криміналізації суспільства для цілей «боротьби із зовнішнім ворогом» (приклад ПВК «Вагнер»), проектів переорієнтування церкви для нормалізації в’язничної субкультури як складової буття та «майбутнього» «російського народу».
Причому поширення в’язничної культури у Росії відбувається за принципом доміно, коли кожний новий феномен або кожна нова подія, спричинені або обумовлені впливом в’язничної субкультури, породжують нові форми рухів, акцій або дій, які також пов’язані з в’язницею та кримінальною/в’язничною (суб)культурою, і. які майже одразу ж імпортуються до України та інших сусідніх держав.
Так, з другої половини 2022 року в Росії набувають значного поширення нові молодіжні рухи. Учасники одного з них називають себе «офнікі» («оффнікі»), другого – «ЧВК «Рьодан»»[8]. Перша спільнота «ЧВК «Рьодан»» з’явилася у соцмережі «ВКонтакте» у вересні 2022 року та швидко набрала 190 тис. учасників. Як можна бачити, в’язнично- субкультурно-орієнтована ПВК «Вагнер» набула такої популярності, не зважаючи на те, що її членами є небезпечні злочинців, а тому сам новий рух було засновано виключно на кримінальних «понятіях». «ЧВК «Рьодан»» приписують націоналістичні погляди. Члени «ЧВК «Рьодан»» виступають проти «офніків» (сучасна назва гопників і хуліганів), скінхедів та «осіб неросійської зовнішності»[9].
Наприкінці лютого 2023 року одночасні масові бійки за участі прихильників руху ««ЧВК Рьодан»» були попереджені у Києві, Львові, Харкові, Івано-Франківську, Луцьку та інших містах України, з чого можна робити висновки про ретельно організований характер подібний акцій[10]. Тому можна ще раз зробити висновок про те, наскільки швидко та чи інша лабораторна кримінальна/в’язнична субкультура, вирощена в Росії, транспортується до України.
- [1] Blackman, S. (2014) Subculture theory: an historical and contemporary assessment of the concept for understanding deviance. Deviant Behavior. 35 (6). Pp.496-512.
- [2] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.628.
- [3] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
- [4] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
- [5] Yinger, J. (1960). Contraculture and Subculture. American Sociological Review. 25. 5. Pp.625-635. P.629.
- [6] Blackman, S. (2014). Subculture Theory: An Historical and Contemporary Assessment of the Concept for Understanding Deviance. Deviant Behavior. 35 (6). Pp.496-512.
- [7] Hartung, F. (1955). Review of «Delinquent Boys». American Sociological Review. 20. P.752.
- [8] News.Ru (2023). Кто стоит за «ЧВК Редан»: анимешники вызвали споры в Госдуме. 23.02.2023; DW (2023). Что такое “ЧВК Рёдан” и откуда она взялась в России. 06.03.2023.
- [9] Оффніки, або офнікі (російською – «околофутбольные фанаты») – російська молодіжна субкультура, що виділяється серед інших своєю показною агресивністю. Здебільшого це підлітки у віці 12-16 років. На відміну від класичних ультрас, вони можуть взагалі не захоплюватися футболом. Наголос йде на бійки та на правильний одяг – шмот.
- [10] ТСН (2023). Специфически одеваются и устраивают массовые драки: по Украине ширится субкультура ЧВК “Редан” из РФ.02.03.2023.
About The Author
