Медичний огляд усіх новоприбулих затриманих осіб є в інтересах як самих затриманих осіб, так і персоналу, зокрема з метою виявлення тих, хто має ризик нанесення собі шкоди, інфекційних захворювань та вчасного фіксування будь-яких травм[1].
Усі новоприбулі затримані особи мають пройти повний медичний огляд (зокрема з метою виявлення інфекційних захворювань) лікарем або медичною сестрою, яка підпорядковується лікарю, якомога скоріше після того, як особа поступила в заклад[2].
Довідка, що складається за результатами медичного огляду затриманої особи, новоприбулої чи такої, що вже перебуває в закладі, має містити: (і) повний виклад об’єктивних медичних даних на основі повного обстеження; (іі) виклад заяв, зроблених відповідною особою, які стосуються медичного обстеження, включаючи всі зроблені особою заяви про жорстоке поводження; (ііі) спостереження лікаря в світлі (і) та (іі) із зазначенням відповідності між будь-якими зробленими заявами та об’єктивними медичними даними[3].
Крім цього, результати кожного обстеження, включаючи вищезазначені заяви та спостереження лікаря, мають бути надані позбавленій свободи особі та його/її адвокату[4].
У разі фіксування травм, які відповідають заявам позбавленої свободи особи про жорстоке поводження (або які, навіть за відсутності таких заяв, є ознаками жорстокого поводження), ця інформація повинна відразу та систематично доводитися до відома відповідного прокурора, незалежно від бажань особи, якої це стосується[5].
Конфіденційність інформації про стан здоров’я має забезпечуватися так само, як і в звичайній громаді. Зокрема, медичка картка нелегального мігранта не повинна бути доступною для немедичного персоналу, і повинна зберігатися в закритій шафі, ключ від якої має знаходитися у медичної сестри або лікаря. Більш того, усі медичні обстеження повинні проводитися поза межами чутності та не в полі зору персоналу, що забезпечує тримання під вартою, крім випадків коли відповідний лікар просить присутності такого персоналу в конкретній ситуації[6].
В усіх центрах тримання нелегальних мігрантів щоденно має бути присутня принаймні одна особа, яка має визнану кваліфікацію медичної сестри. Зокрема, така особа має проводити попередній медичний огляд усіх новоприбулих мігрантів (особливо на наявність інфекційних захворювань, зокрема туберкульозу), приймати заявки на прийом у лікаря, забезпечувати наявність та роздачу виписаних медичних препаратів, вести медичну документацію та наглядати за загальним санітарно-гігієнічним станом[7].
В усіх випадках, коли член медичного персоналу та/або медична сестра не в змозі провести належну діагностику через мовні труднощі, вони повинні мати можливість відразу скористатися послугами кваліфікованого перекладача[8].
Позбавлені свободи нелегальні мігранти повинні одержувати повну інформацію про лікування, що їм пропонується[9].
Позбавленим свободи особам має бути забезпечено належний доступ до психологічної допомоги та психіатричного лікування. Крім цього, мають бути запроваджені процедури та проводитися навчання щодо запобігання дій з нанесення собі шкоди та самогубств[10].
Комітет рекомендує владі вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у всіх закритих центрах для подальшої депортації: 1) був забезпечений догляд кваліфікованої медичної сестри не лише упродовж тижня, але й у вихідні дні; 2) на постійній основі був присутній психолог; 3) новоприйняті особи систематично проходили обстеження на наявність інфекційних захворювань (у тому числі туберкульозу); 4) у разі неможливості спілкування лікарів із затриманими під час медичних оглядів/консультацій через мовні проблеми, відповідні особи користувалися послугами кваліфікованого перекладача; 5) кожний іноземець, депортація якого не була здійснена через опір з боку такої особи, після повернення до органу охорони державного кордону підлягав би медичному обстеженню спеціалістами прикордонної служби; 6) медична таємниця дотримувалася б так само, як і в зовнішньому суспільстві; зокрема, всі медичні огляди повинні проводитися за відсутності співробітників поліції; 7) особові справи затриманих не були доступними для немедичного персоналу, а перебували під відповідальністю лікаря[11].
Комітет закликає владу Болгарії вжити термінових заходів для усунення серйозних недоліків медичних послуг у центрах для мігрантів:
– лазарет (як стаціонар, так і кабінети персоналу) центру в Бусманцях необхідно відремонтувати та підтримувати в чистоті;
– обидва центри повинні бути забезпечені відповідним обладнанням у робочому стані (включаючи рятувальне обладнання, таке як дефібрилятори, кисень та небулайзери);
– має бути забезпечене належне постачання безоплатних ліків, а всі прострочені ліки мають бути знищені;
– іноземні громадяни в обох центрах повинні мати достатньо швидкий та безкоштовний доступ до зовнішніх спеціалістів, у тому числі до стоматологічної допомоги, гінеколога та психіатра;
– має бути забезпечений кваліфікований переклад у випадках, коли затримані іноземці та медичний персонал не можуть спілкуватися між собою;
– має бути забезпечена конфіденційність медичних консультацій та документації;
– якість медичної документації в обох центрах має бути підвищена; зокрема, для кожного затриманого іноземця має бути заведена єдина й повна індивідуальна медична карта;
– якість медичного огляду після прибуття має бути покращена (включаючи скринінг на туберкульоз, інші інфекційні захворювання та психічні розлади, включаючи ознаки посттравматичного стресового розладу);
– що стосується реєстрації та звітності про травми, застосовні правила мають бути узгоджені mutatis mutandis з правилами, описаними у п. 27 звіту про візит 2017 року;
– щодо обов’язку звітування, то медичний персонал повинен повідомляти затриманим іноземним громадянам про такий обов’язок, пояснюючи, що написання такого звіту належить до системи запобігання жорстокому поводженню і що направлення звіту компетентному прокурору не є заміною процедури подання скарги за встановленою формою[12].
[1] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[2] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[3] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[4] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[5] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[6] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[7] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[8] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[9] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[10] Утримання мігрантів під вартою. CPT/Inf(2017)3, 2017.
[11] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 26 November to 8 December 2009, Para 66, P. 29.
[12] Report on the visit to Bulgaria carried out by the CPT from 10 to 17 December 2018, Para 33, P. 20-21.
About The Author
