Лікарі та допоміжний медичний персонал місця позбавлення волі повинні мати спеціальні знання, які дозволять їм належним чином займатись лікуванням окремих форм тюремної патології і адаптувати свої методи лікування до умов, які обумовлені триманням під вартою. Зокрема, повинні бути розроблені методи професійної поведінки, які розраховані на запобігання насильству, а в разі необхідності – на встановлення контролю над ситуацією[1].
З метою забезпечити присутність достатньої кількості працівників допоміжному медичному персоналу часто допомагають санітари, деякі з них відбираються із числа службовців закладу, де перебувають позбавлені волі особи. Кваліфікований персонал різних рівнів повинен здійснювати обмін необхідним досвідом та періодично оновлювати його[2].
Інколи позбавленим волі особам дозволяють працювати в якості санітарів. Поза всяким сумнівом, такий підхід може мати перевагу в тому, що забезпечить частину ув’язнених корисною роботою. Однак це повинно розглядатись як крайній захід. Окрім того, ув’язнені ніколи не повинні бути залучені до розподілу медикаментів[3].
Особливий характер надання медичних послуг в умовах позбавлення волі міг би виправдати введення загальновизнаної медичної спеціалізації як для лікарів, так і для допоміжного медичного персоналу на основі програм навчання дипломованих фахівців і системи періодичної підготовки без відриву від виробництва[4].
Під час медичних оглядів не повинні бути присутні санітари[5].
Комітет рекомендує владі Кіпру забезпечити систему відпуску медикаментів лише кваліфікованим медичним або медсестринським персоналом, але не тюремними офіцерами. Крім того, слід переглянути процедуру та організацію видачі ліків, щоб переконатися, що ув’язнені отримували правильні ліки в потрібний час[6].
[1] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 75.
[2] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 76.
[3] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 76.
[4] Медичні служби у в’язницях. 3-а Загальна доповідь, CPT/Inf(93)12-part, 1993. П. 77.
[5] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 February 2017, Para 90, P. 47.
[6] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 February 2017, Para 90, P. 47.
About The Author
