Суд визнав порушення статті 3 Конвенції в таких випадках:
- багаторазове побиття палицею («A. v. the UK», п. 21);
- дуже серйозне зневажання та жорстоке поводження впродовж кількох років («Z. and Others v. the UK» [GC], п.п. 11-36, 40, 74)[1];
- систематичне сексуальне насильство впродовж тривалого часу («D.P. and J.C. v. the UK», п.п. 66-74)[2];
- надзвичайно серйозне сексуальне та фізичне насильство упродовж тривалого періоду («E. and Others v. the UK», п.п. 43, 89)[3];
- багаторазове зґвалтування («M.C. v. Bulgaria», п.п. 16-21, 30, 153)[4];
- побиття дерев’яними дошками, яке спричинило багатократний перелом ребр («Šečić v. Croatia», п.п. 8, 11, 51)[5];
- анальна тріщина, яка була завдана внаслідок нападу кількох осіб за дуже жахливих обставин («Nikolay Dimitrov v. Bulgaria», п.п. 9, 70)[6]; «Oleksandr Petrovych Kulakov v. Ukraine» (dec.)
Повна сенсорна ізоляція, поєднана з тотальною соціальною ізоляцією, може знищити особистість та становить форму негуманного поводження, яка не може бути виправдана потребами убезпечення за будь-яких причин.
«Lorsé and Others v. the Netherlands», п. 63
Заявник надав доволі докладний опис методів жорстокого поводження, які, як він стверджував, були застосовані до нього керівництвом пенітенціарної установи. Його версія подій щодо застосування спеціальних засобів примусу (зокрема, наручників та пластикового пакету) для здійснення фізичного та психологічного тиску на нього вказує на те, що жорстоке поводження – якщо воно дійсно мало місце – було достатньо серйозним для того, щоб охоплюватись сферою застосування статті 3 Конвенції.
«Sergey Savenko v. Ukraine», п. 36
Заявника, якого в публічному місці (на ринку) побила інша особа, забрали до лікарні, де йому постановили діагноз: перелом правої виличної кістки та забій м’яких тканин правої підочної ділянки. У подальшому йому також діагностували ушкодження правого колінного суглоба, що було кваліфіковано як ушкодження середньої тяжкості. Суд одразу зазначає, що жорстоке поводження, якого зазнав заявник, сягнуло крайнього рівня жорстокості, необхідного для того, щоб на нього поширювалася сфера застосування статті 3 Конвенції.
«Aleksandr Nikonenko v. Ukraine», п.п. 6-9, 40[7]
Після доставлення заявника до райвідділу міліції офіцери підвісили його на металевій перекладині так, що його руки в наручниках були під колінами. За відсутності будь-якої правдоподібної альтернативної версії щодо тілесних ушкоджень зап’ястків заявника та з огляду на той факт, що його колінні суглоби також були травмовані, Суд вважає, що версія заявника може бути прийнятною.
«Danilov v. Ukraine», п. 66[8]
Численні гематоми (загалом було 16 гематом, найбільша з яких мала розмір 21 x 20 см) та численні садна, що отримав заявник, хоч і були класифіковані національними судами як «легкі тілесні ушкодження», свідчать про жорстокість поводження, якого він зазнав. Фізичний біль заявника від побиття та, можливо, від інших форм жорстокого поводження безсумнівно було посилено відчуттям безпорадності, напруження та страху, оскільки його було піддано жорстокому поводженню вночі у відділі міліції з боку підготовлених офіцерів міліції, жорстокості яких він не міг протистояти. У цілому та враховуючи цілі й жорстокість поводження, воно становило «катування» в розумінні статті 3 Конвенції.
«Teslenko v. Ukraine», п.п. 101-102
Ушкодження у вигляді численних переломів ребер є достатньо серйозними, щоб становити жорстоке поводження у значенні статті 3 Конвенції.
«Aleksandr Smirnov v. Ukraine», п. 52[9]
Незабаром після інциденту заявниці було поставлено діагноз «гематома на шиї, струс мозку, ситуаційний невроз», що є достатнім для встановлення факту забороненого статтею 3 Конвенції поводження.
«Voykin and Others v. Ukraine», п. 103[10]
Заявник зазнав таких тілесних ушкоджень: закрита черепно-мозкова травма, синці на носі, очах, нижній щелепі, верхній губі та на лівому вусі; поверхнева різана рана на правій верхній повіці; тілесне ушкодження на правому боці з травмою нирки; синці на лівій частині пахової області та на мошонці, а також синці на кінцівках. Експерт кваліфікував тілесні ушкодження як легкі. Це насильницьке поводження досягло мінімального рівня жорстокості, необхідного для того, щоб охоплюватися сферою застосування статті 3 Конвенції.
«Skorokhodov v. Ukraine», п.п. 10, 30[11]
Внаслідок сварки з T. заявник отримав синець розміром 3 см на 1,5 см на правій стороні нижньої щелепи. Суд уважає, що це ушкодження як таке не є достатньо тяжким у розумінні статті 3 Конвенції. Він зазначає, що завдання навіть більш серйозних фізичних ушкоджень було визнано таким, що не становить жорстокого поводження у розумінні статті 3 Конвенції. Так, у заявника тривала історія неврологічних захворювань та – в його випадку – удар в обличчя міг спричинити тяжкі ускладнення. Проте за результатами судово-медичних експертиз зазначене ушкодження не загострило хронічних захворювань заявника. Подальші випадки госпіталізації заявника не дають підстав уважати інакше. Суд не вбачає жодних підстав для того, щоб ставити під сумнів ці медичні висновки. У той самий час твердження заявника не вказують на жодні інші особливі чинники, які могли б змусити Суд уважати, що дії T. призвели до серйозних страждань заявника. Тому Суд уважає, що поводження із заявником з боку фізичної особи не досягло мінімального рівня жорстокості, що підпадає під дію статті 3 Конвенції.
«Gordiyenko v. Ukraine», п.п. 73-75
Побиття потерпілого поліцейськими прикладами автоматів та одночасне ненадання медичної допомоги розцінюється як катування.
«İlhan v. Turkey», п.п. 73-78
Напад на заявника не був занадто агресивним. Напад мав місце через приватний спонтанний конфлікт та за обставин, коли поведінка заявника сприймалася як провокація й загроза. Напад полягав у завданні одного удару по обличчю, що спричинив подряпини на лівій брові розміром 10 мм на 1 мм, два синці біля лівого ока та на лівій щоці розміром 7 мм на 5 мм та 2 мм на 1,5 мм, а також струс мозку. Щодо тверджень заявника, що йому було завдано більш серйозну травму, то спричинення такої травми не було доведено, чому сприяв сам заявник, відмовившись від додаткового медичного огляду.
«Oleksandr Petrovych Kulakov v. Ukraine» (dec.)
Пояснення походження ушкодження носа заявника, надане національними органами влади, ґрунтувалося на припущеннях і домислах, а не на встановлених фактах.
«Kirpichenko v. Ukraine», п. 78[12]
Скарги заявника щодо тілесних ушкоджень, отриманих під час його перебування під контролем офіцерів міліції (у вигляді удушення поліетиленовим пакетом, підвішування на залізній перекладині та зґвалтування бейсбольною битою), не підтверджені жодними документальними доказами. Водночас з матеріалів справи випливає, що, знаходячись під вартою, у різні проміжки часу заявник зазнав низки тілесних ушкоджень.
«Ogorodnik v. Ukraine», п. 76
Стаття 3 застосовується у справі, де озброєні та замасковані поліцейські увійшли до будинку заявників (де на той момент було немовля), направили на заявників зброю та вигукували погрози смерті.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 121; «Hristovi v. Bulgaria», п. 80
Делегація Комітету виявила у відділенні поліції бейсбольну биту без маркувань та набір самурайських мечів у кімнаті для допитів. Наявність та призначення вказаних предметів працівники поліції пояснити не змогли. Між тим вказані предмети обумовлюють припущення про неналежну поведінку поліцейських, адже такі предмети є потенційним джерелом небезпеки як для персоналу, так і для затриманих. Щоб розвіяти спекуляції щодо неналежної поведінки поліцейських та усунути потенційні джерела небезпеки як для персоналу, так і для затриманих, Комітет рекомендує негайно видалити будь-які нестандартні предмети з усіх приміщень поліції, де можуть перебувати або допитуватися особи[13].
Щоб розвіяти спекуляції щодо неналежної поведінки з боку поліцейських та усунути потенційні джерела небезпеки для персоналу та затриманих, будь-які нестандартні предмети, такі як автомобільні акумулятори, металеві кліщі, викрутки, металеві прути та чорні капюшони мають бути негайно видалені з усіх приміщень поліції, де можуть триматися або допитуватися особи[14].
[1] «Z. and Others v. the UK» [GC], application № 29392/95, judgment 10.01.2001
[2] «D.P. and J.C. v. the UK», application № 38719/97, judgment 10.10.2002
[3] «E. and Others v. the UK», application № 33218/96, judgment 26.11.2002
[4] «M.C. v. Bulgaria», application № 39272/98, judgment 04.12.2003
[5] «Šečić v. Croatia», application № 40116/02, judgment 31.05.2007
[6] «Nikolay Dimitrov v. Bulgaria», application № 72663/01, judgment 27.09.200
[7] «Aleksandr Nikonenko v. Ukraine», application № 54755/08, judgment 14.11.2013
[8] «Danilov v. Ukraine», application № 2585/06, judgment 13.03.2014
[9] «Aleksandr Smirnov v. Ukraine», application № 38683/06, judgment 15.07.2010
[10] «Voykin and Others v. Ukraine», application № 47889/08, judgment 27.03.2018
[11] «Skorokhodov v. Ukraine», application № 56697/09, judgment 14.11.2013
[12] «Kirpichenko v. Ukraine», application № 38833/03, judgment 02.04.2015
[13] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 23 September to 1 October 2013, Para 13, P. 11.
[14] Report on the visit to Montenegro carried out by the CPT from 9 to 16 October 2017, Para 15, P. 13.
About The Author
