Давайте поговоримо сьогодні про державних садистів. У моїй країні знову з’явилися професіонали з катування людей – карателі. У рік вісімдесятиріччя перемоги над фашизмом у Росії зріс попит на карателів.
Це цінні кадри. Скоро, напевно, відкриють факультети, де на практичних заняттях в умовах шумопоглинання проводитимуть порівняльні дослідження ефективності тортур Інквізиції та Гестапо. Відмінників розподілять пану Чуйченку в Міністерстві юстиції, відстаючих, які освоїли тільки вправи зі шваброю, в районні відділи поліції.
Одного разу письменник Володимир Миколайович Войнович мені розповідав, що зустрічався з людиною, яка в 1937 році сиділа в НКВС, а в 1942 році сиділа в Гестапо. На питання, хто краще катував, він Войновичу відповів. Катували однаково добре, але була одна відмінність. «Яка?» — запитав Войнович. Той відповів. «Гестапо від мене хотіли знати правду».
Це страшна і точна відповідь. Катування над беззахисними людьми в СІЗО, судах і в’язницях потрібні тільки для того, щоб кат довів свою готовність виконати будь-який наказ. Катування як визнання любові до батьківщини, готовність для неї зробити що завгодно, ну і, звичайно, доставити задоволення собі.
У 40-х роках минулого століття, мешканці села Дахау звикли до диму табірних печей. Один з них у мемуарах написав, що вони думали, що іншого повітря немає. Ну, що поробиш, дим Вітчизни. Принюхалися.
Через муки зараз продовжують проходити тисячі українських полонених. Тобто люди, про яких нам майже нічого не відомо, крім того, що вони десь є. Люди без імен. З ними можна робити все, що завгодно. І роблять все, що завгодно. Стони лунають по всій Росії …
Ну правда, таке враження, що скоро в нашій країні будуть відзначати День Карателя, вітати один одного з цим святом, одягати парадну форму.
Після перемоги над фашизмом у 1945 році на Параді Перемоги були зняті відомі всьому світу знамениті кадри. Прапори фашистських полків, солдати-переможці кидали під стіни Кремля. Мене відвідала страшна думка, що комусь хочеться прокрутити цю плівку в зворотному напрямку. Жорстокість і схильність до насильства заразні. Не випадково кати ходять в масках. По всій країні зараз встановлюють пам’ятник Сталіну.
Це – самосталінізація.
Вимагають карати, карати, карати, карати.
Це – самофашизація.
9 травня я слухав, як і багато хто з нас, виступ Путіна на Дні Перемоги. Потім я ще раз слухав, потім ще раз. Чесно кажучи, не повірив своїм вухам. Послухав кілька разів.
Так ось, у виступі президента Росії жодного разу не прозвучало слів про перемогу над фашизмом. Ми в редакції почали дивитися попередній виступ. З’ясувалося, що в перші роки влади Володимира Путіна з 2000 року по 2013 рік у виступах президента на Параді Перемоги завжди були слова про фашизм. А з 2014 року це слово починає зникати. А з 2020 року ви не почуєте слова фашизм взагалі. Ось про нацизм говорять. Росія була і буде незламною перешкодою для нацизму, русофобії, антисемітизму. А про фашизм більше не згадують.
Це щось же означає?
Це що означає, що любов нинішнього популярного ідеолога Дугіна до фашизму дійсно стає ідеологією, чи що? Типу сама по собі доктрина-то хороша. Просто Гітлер був поганим фашистом. Але я точно знаю, що 9 травня 1945 року Парад був на честь Перемоги над фашизмом. І він був для того, щоб фашизм не повернувся.
Ось зараз, коли всі говорять про загрозу світової війни, хтось же повинен на всю цю геополітику плюнути і щодня нагадувати тільки про долю закатованої в СІЗО дівчинки. Хіба можуть люди, які катують у в’язниці дитину, будувати справедливий світовий порядок? Ось так цей багатополюсний і багатополярний світ пов’язаний з конкретною камерою в підмосковному СІЗО, де катують дівчинку, тому що не можуть люди, які катують дівчинку, будувати справедливий світовий порядок.
About The Author
