При проведенні розслідування насильницьких інцидентів, таких як жорстоке поводження, органи держави зобов’язані вживати всіх розумних заходів, щоб розкрити будь-який расистський мотив та встановити, чи може етнічна ворожнеча чи упередження відігравати певну роль у подіях.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 126
На практиці докази расової мотивації важко отримати. Зобов’язання держави розслідувати можливість расового підтексту насильницького акту є обов’язком використовувати свої зусилля і не є абсолютним. Влада повинна робити те, що є обґрунтованим за даних обставин, для збирання та забезпечення доказів, вивчення всіх практичних засобів відкриття істини та надання повністю обґрунтованого, неупередженого та об’єктивного рішення, не залишаючи підозрілих фактів, які можуть свідчити про насильство за ознакою раси.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 126
Протидіючи насильству та жорстокості з дискримінаційним наміром на рівних підставах із справами, що не мають таких підтексту, не потрібно заплющувати очі на специфіку дій, які особливо руйнують основні права. Невиконання принципів відмінності в ситуаціях, що суттєво відрізняються, може являти собою невиправдане поводження, несумісне зі статтею 14 Конвенції.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 126
Суд вважає встановленим, що: (і) атака на будинки була мотивована антиромськими настроями; (іі) міліція не вжила жодних заходів для захисту будинків заявників від нападу, і не надала жодної об’єктивної причини своєї бездіяльності; (ііі) резолюція селищної ради та, зокрема, присутність поліції та її пасивність на місці нападу викликали офіційне схвалення нападу; (iv) ця атака стала поводженням, що принижує гідність, зокрема з огляду на ставлення влади.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 136
About The Author
