Навіть проста погроза застосування катувань може становити форму нелюдського поводження.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 121; «Gäfgen v. Germany» [GC], п. 108
Страх перед майбутніми нападами, яким передували випадки домашнього насильства, може Страстановити форму нелюдського поводження.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 121; «Eremia v. the Republic of Moldova», п. 54[1]
Проте не всяка форма загрозливої поведінки, навіть якщо вона стосується великої групи людей, приведе в дію статтю 3 Конвенції (див. «Karaahmed v. Bulgaria», де в основному було словесне залякування мусульманських парафіян натовпом протестувальників) – навіть при тому, що погрози досягають певного рівня серйозності та жертвами яких є члени певної етнічної або расової групи, що можуть ввести в дію статтю 8 Конвенції (див. «Király and Dömötör v. Hungary», де заявники, ромські жителі громади, перебували у своїх будинках та були вимушені спостерігати за загрозливою демонстрацією, яка включала в себе антиромські вигуки, метання предметів у їх будинки, і яка була під наглядом, проте не розганялась поліцією).
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 122; «Karaahmed v. Bulgaria», п.п. 74-77[2]; «Király and Dömötör v. Hungary», п. 43[3]
У випадку загрози з боку третіх осіб значна присутність поліції захищає заявників, відіграючи певну роль у пом’якшенні загрози, з тим, щоб стаття 3 Конвенції була непридатною для застосування, а стаття 8 Конвенції все ще могла була задіяна.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 123; «Identoba and Others v. Georgia», п.п. 75-78[4]; «Azzolina and Others v. Italy», п.п, 134, 137[5]
На відміну від цього, у рішенні «Identoba and Others v. Georgia» Суд, здійснюючи категоризацію поводження, від якого постраждали заявники від рук протестувальників, як такого, що належить до сфери застосування статті 3 Конвенції, вважає важливим неадекватність захисту, наданого заявникам поліцією. В іншому контексті Суд, визнаючи, що поводження, якому були піддані заявники, суперечить статті 3 Конвенції і навіть є катуванням, вважає важливим те, що вони були затримані в зоні беззаконня («zone de non-droit») і найелементарніші гарантії прав були призупинені, та, відповідно, заявники не мали захисту від зловживань.
«Burlya and Others v. Ukraine», п. 123; «Identoba and Others v. Georgia», п.п. 75-78[6];«Azzolina and Others v. Italy», п.п, 134, 137[7]
[1] «Eremia v. the Republic of Moldova», application № 3564/11, judgment 28.05.2013
[2] «Karaahmed v. Bulgaria», application № 30587/13, judgment 24.02.2015
[3] «Király and Dömötör v. Hungary», application № 10851/13, judgment 17.01.2017
[4] «Identoba and Others v. Georgia», application № 73235/12, judgment 12.05.2015
[5] «Azzolina and Others v. Italy», applications № 28923/09, № 67599/10, judgment 26.10.2017
[6] «Identoba and Others v. Georgia», application № 73235/12, judgment 12.05.2015
[7] «Azzolina and Others v. Italy», applications № 28923/09, №67599/10, judgment 26.10.2017
About The Author
