22 травня 2025 року з ініціативи Данії та Італії дев’ять держав-членів Ради Європи, серед яких Австрія, Бельгія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва та Польща, опублікували спільного листа, в якому закликали до «нового та відкритого діалогу» щодо тлумачення Європейським судом з прав людини Європейської конвенції з прав людини.
Їхня стурбованість зосереджена на рішеннях у сфері міграції.
Це складні виклики, і демократії завжди повинні залишатися відкритими для рефлексії через відповідні інституційні канали. Але ясність є надзвичайно важливою.
Європейський суд з прав людини не є зовнішнім органом. Він є правовим органом Ради Європи, створеним нашими державами-членами, заснованим за суверенним вибором і пов’язаним Конвенцією, яку всі 46 членів вільно підписали та ратифікували. Він існує для захисту прав і цінностей, які вони зобов’язалися захищати.
Захист незалежності та неупередженості Суду є нашим фундаментом.
Дебати є здоровими, але політизація Суду – ні. У суспільстві, що керується верховенством права, жодна судова влада не повинна зазнавати політичного тиску. Інституції, що захищають фундаментальні права, не можуть підкорятися політичним циклам. Якщо вони це роблять, ми ризикуємо підірвати ту саму стабільність, для забезпечення якої вони були створені. Суд не повинен бути зброєю – ані проти урядів, ані з їхнього боку.
Цього року Конвенція відзначає 75-ту річницю. Суд втілив її принципи в життя, направляючи європейські держави через загрози судовій незалежності, політичні потрясіння і навіть війну. У кожному випадку він служив надійним компасом, підтримуючи верховенство права і захищаючи права особи в системі стримувань і противаг, яку наші держави вирішили побудувати разом.
Європейський суд з прав людини є єдиним міжнародним судом, який розглядає порушення прав людини в контексті російської агресивної війни проти України. Це ніколи не повинно бути підірвано.
Зіткнувшись із сьогоднішніми складними викликами, наше завдання полягає не в тому, щоб послабити Конвенцію, а в тому, щоб зберегти її сильною і актуальною — щоб забезпечити рівновагу між свободою і безпекою, справедливістю і відповідальністю. Це спадщина, яку ми успадкували. І це наш спільний обов’язок
Source, text and photo – the Council of Europe
About The Author
