Молдова
Комітет рекомендує владі Молдови продовжувати свої зусилля із запобігання жорстокому поводженню щодо затриманих осіб з боку офіцерів поліції та залишатися пильними щодо будь-якої інформації, що свідчить про жорстоке поводження. Офіцерам поліції слід нагадувати, що будь-яка форма жорстокого поводження із затриманими особами є незаконною й неприйнятною та буде каратися відповідно[1].
Польща
Комітет закликає владу Польщі рішуче продовжувати зусилля з боротьби із жорстоким поводженням з боку офіцерів поліції. Офіцери поліції по всій країні повинні отримати чітке нагадування про те, що всі форми жорстокого поводження (у тому числі словесні образи) із затриманими особами є незаконними та будуть каратися відповідно[2].
Делегація почула низку звинувачень у фізичному жорстокому поводженні. Більшість цих тверджень стосувалося застосування надмірної сили під час затримання або одразу після затримання щодо осіб, які, як повідомляється, вже були під контролем та які не чинили (або більше не чинили) опору офіцерам поліції. Стверджуване жорстоке поводження полягало у штовханні людини обличчям до землі (або обличчям до стіни), стоянні на колінах над особою, в тому числі на її обличчі, або наступанні на неї, іноді супроводжуючись ляпасами та/або ударами (у тому числі ногами). Були також численні твердження про болісне й тривале заковування рук наручниками за спиною. Деякі люди стверджували, що їх піднімали за наручники та/або тягнули таким чином по землі. Делегація також почула невелику кількість заяв про фізичне жорстоке поводження, яке набуло форми ляпасів і, в одному випадку, ударів ногами під час допиту в поліцейській дільниці[3].
Слід повторювати офіцерам поліції, що під час затримання не можна застосовувати більше сили, аніж це необхідно, і що після того, як затриманих осіб взято під контроль, нанесення їм ударів не може мати жодного виправдання. Якщо вважається необхідним застосувати наручники до особи під час затримання або упродовж періоду затримання, наручники за жодних обставин не повинні бути занадто тугими і повинні застосовуватися лише до тих пір, поки це вкрай необхідно[4].
Офіцери поліції повинні бути краще навчені запобіганню та мінімізації насильства при здійсненні затримання. У випадках, коли застосування сили стає необхідним, вони повинні вміти застосовувати професійні прийоми, які максимально зменшують будь-який ризик заподіяння шкоди особам, яких вони намагаються затримати[5].
Кіпр
Керівники поліції повинні недвозначно інформувати правоохоронців, що жорстоке поводження є неприпустимим і буде суворо каратися[6].
Міністр юстиції та громадського порядку і керівник поліції неодноразово нагадували офіцерам поліції про їхній обов’язок поважати Конституцію, міжнародні конвенції з прав людини та законодавство Кіпру. Комітет рекомендує Міністру повторити це повідомлення всім поліцейським, інформуючи їх про те, що жорстоке поводження з затриманими є образою цінностей, які становлять саму основу держави, і не буде толеруватися. У цьому повідомленні має бути чітко зазначено – і має бути підкріплено конкретними діями, – що будь-який сигнал щодо можливого жорстокого поводження буде мати наслідком відповідне розслідування, а винні у жорстокому поводженні будуть піддані суворим санкціям[7].
Незалежно від того, наскільки ефективним може бути розслідування, вкрай важливо, щоб після виявлення доказів жорстокого поводження слідувало застосування належного покарання (кримінального чи дисциплінарного); будь-який інший підхід породив би атмосферу безкарності[8].
Усі офіцери поліції повинні чітко розуміти, що будь-яка форма жорстокого поводження із затриманими особами (включаючи словесні образи, расистську поведінку, погрози та психологічне жорстоке поводження) є кримінальним злочином або – у відповідних випадках – дисциплінарним проступком[9].
Затримання у поліцейських відділках саме по собі створює підвищений ризик жорстокого поводження, адже поліцейські відділки не є належним приміщенням для затримання осіб більше ніж на кілька днів. Особи, які перебувають під вартою понад трьох днів, повинні бути негайно переведені до пенітенціарної установи; такий підхід не перешкоджає поліції у разі потреби проводити подальші допити осіб, які тримаються під вартою[10].
Туреччина
Комітет повторює свою рекомендацію щодо чіткого й твердого повідомлення усім посадовим особам органів правопорядку про нульову толерантність до жорстокого поводження, починаючи з найвищого політичного рівня, а саме Президента Республіки. У рамках цього повідомлення слід ще раз наголосити, що будь-які форми жорстокого поводження щодо затриманих (включаючи словесні образи), а також будь-яке терпиме ставлення до жорстокого поводження з боку керівництва є незаконними та каратимуться відповідним чином[11].
Німеччина
Поліцейські, які носять маски, балаклави або інше екіпірування, що може перешкоджати їх ідентифікації, зобов’язані носити чітко помітні засоби ідентифікації (наприклад, унікальний номер на формі та/або шоломі)[12].
Вірменія
Коли особу доставляють (викликають, «запрошують») до поліцейської установи з будь-якої причини (включаючи бесіду з поліцейським), її присутність має завжди бути належним чином зареєстрована в єдиному електронному обліковому реєстрі. У протоколі має бути зазначено, хто доставлений (викликаний, «запрошений»), ким, за чиїм розпорядженням, в який час, з якої причини та в якій якості (підозрюваний, свідок тощо), коли особа залишила приміщення відповідної установи[13].
Копія протоколу має бути доступна на вимогу відповідної особи[14].
[1] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 28 January to 7 February 2020, Para 19, P. 15.
[2] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 5 to 17 June 2013, Para 23, P. 15; Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 26 November to 8 December 2009, Para 13, P. 11; Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 9 to 16 September 2020, Para 17, P. 10
[3] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 9 to 16 September 2020, Para 12, P. 7.
[4] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 9 to 16 September 2020, Para 17, P. 10.
[5] Report on the visit to Poland carried out by the CPT from 9 to 16 September 2020, Para 17, P. 10.
[6] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 November 1992, Para 21, P. 14.
[7] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 8 to 17 December 2004, Para 20, P. 12; Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 12 to 19 May 2008, Para 20, P. 13; Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 23 September to 1 October 2013, Para 57, P. 28.
[8] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 8 to 17 December 2004, Para 26, P. 14; Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 23 September to 1 October 2013, Para 12, P. 10.
[9] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 February 2017, Para 15, P. 14.
[10] Report on the visit to Cyprus carried out by the CPT from 2 to 9 February 2017, Para 45, P. 29.
[11] Report on the visit to Turkey carried out by the CPT from 6 to 17 May 2019, Para 14, P. 12.
[12] Report on the periodic visit to Germany carried out by the CPT from 1 to 14 December 2020, Para 17, P. 13.
[13] Report on the visit to Armenia carried out by the CPT from 2 to 12 December 2019, Para 19, P. 16.
[14] Report on the visit to Armenia carried out by the CPT from 2 to 12 December 2019, Para 19, P. 16.
About The Author
