Гудман, чий вуличний нікнейм був «Blak », був членом банди the Crips. До подій, що стали приводом для цієї справи, Гудман та Брайант мали давню дружбу. Гудман регулярно проводив час на перехресті Елліс Авеню і Хопкінс Плейс в Ірвінгтоні. І в різний час Брайант продавав наркотики на тому ж перехресті.
Гудман та інші члени the Crips безуспішно намагалися переконати Брайанта приєднатися до the Crips. У 2000 році, коли Брайант був засуджений до позбавлення волі, він не був членом жодної банди.
Однак, за словами Таухіди Карні, його дівчини з 1999 року і до його смерті в 2004 році, Брайант став членом банди the Bloods, перебуваючи в ув’язненні. Карні описала the Crips та the Bloods як конкуруючі банди, кожна з яких використовувала певні кольори та мову в якості бандитських символів.
Обвинувачений у цій справі висловив стурбованість та/або гнів через те, що жертва стала членом the Bloods
Штат стверджує, що членство в банді взагалі не повинно розглядатися відповідно до N.J.R.E. 404(b), і що аналіз відповідно до N.J.R.E. 401 щодо доречності та N.J.R.E. 403(a) щодо неправомірної упередженості є достатнім.
Штат наводить три причини для свого аргументу:
(1) «Членство в банді не є злочином», United States v. Acosta, 110 F. Supp. 2d 918, 931 (E.D. Wis. 2000) (“Перша поправка захищає право осіб на вільне об’єднання. Членство в банді не є злочином”);
(2) членство в банді не є доказом злочину, вчиненого окремим її членом, State v. Johnson, 848 A.2 d 526, 533 (Conn. App. Ct. 2004) («Ми дійшли висновку, що свідчення щодо належності обвинуваченого до банди не є доказом попередньої неправомірної поведінки обвинуваченого, оскільки вони не свідчать про будь-які погані вчинки або злочинну поведінку з його боку»);
(3) аналіз відповідно до 404(b) може призвести до надмірно обмежувальних результатів, оскільки він вимагає «чітких і переконливих доказів» (State v. Cofield, вище, 127 N.J. at 338 – «Докази іншого злочину повинні бути чіткими і переконливими»).
Хоча докази членства у вуличній банді не є, як стверджує Штат, доказом фактичної злочинної діяльності, вони, принаймні, сильно вказують на таку діяльність. Як зазначив окружний суддя в одній зі справ, на яку посилається Штат (Acosta, supra, 110 F. Supp. 2d at 931), «сам факт або навіть припущення про членство в банді несе в собі сильний відбиток злочинності».
Визнаючи, що наш Верховний Суд не прийняв конкретного рішення з цього питання, Штат посилається на справу State v. Torres, 183 N.J. 554, 569-71 (2005), в якій Суд виклав прецедентне право в інших юрисдикціях, що допускає такі свідчення. У справі Torres Суд постановив, що докази участі обвинуваченого в банді є прийнятними, оскільки вони «мають відношення до доведення зв’язку між діями підсудного як лідера банди та діями інших членів банди, які фактично вчинили вбивство».
Щодо членства в банді Верховний суд США заявив, що суд «не може засудити особу лише за приналежність до організації, яка пропагує незаконну діяльність». (United States v. Abel, 469 U.S. 45, 48, 105 S. Ct. 465, 476, 83 L. Ed. 2d 450, 455 (1984)).
State of New Jersey v. Quran Goodman (2010). Superior Court of New Jersey, Appellate Division. Decided: August 09, 2010
About The Author
