Як і всі, хто контактує з системою кримінального правосуддя, люди з психічними захворюваннями мають права та обов’язки. Однак в реальності люди з психічними захворюваннями частіше потрапляють до в’язниці.
Переповненість в’язниць часто з’являється в новинах. Кількість людей, ув’язнених у всьому світі, зростає з року в рік, як і кількість ув’язнених з психічними захворюваннями.
Ось п’ять поширених міфів про психічні захворювання у в’язницях та деякі шляхи їх вирішення.
Міф 1: «Люди, які скоюють тяжкі злочини, обов’язково мають бути психічно хворими
Неправда. Люди з психічними захворюваннями частіше стають жертвами злочинів, ніж злочинцями. Тяжкі психічні захворювання можуть бути одним із факторів ризику, пов’язаних з деякими видами правопорушень, але це стосується меншості, і їх значно переважають ризики, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами та іншими факторами.
Переоцінка ризику, пов’язаного з психічними захворюваннями, зміцнює стереотипи та посилює стигму, яка помилково асоціюється з психічними захворюваннями. Це також ускладнює доступ людей з психічними захворюваннями до соціальної підтримки та житла, що поглиблює соціальну ізоляцію.
Міф 2: «Для деяких людей в’язниця – це єдиний спосіб отримати психіатричне лікування».
Неправда. У в’язницях працює глибоко відданий своїй справі клінічний персонал, але це не забезпечує доступ до допомоги. Люди з психічними захворюваннями піддаються стигматизації в ієрархії ув’язнених і часто не звертаються по допомогу через страх перед уявною вразливістю.
Ув’язнені, які приймають ліки, можуть піддаватися знущанням або фізичному залякуванню з боку інших ув’язнених, які шукають їхні ліки. Ув’язнені також ізольовані від близької підтримки сім’ї та друзів, професійної діяльності та довірливих стосунків – все це може мати важливе значення для одужання від психічних захворювань.
В’язниця – це не лікарня. В’язниці зосереджені на безпеці та порядку, які часто конфліктують з медичними пріоритетами. В’язниці не є альтернативою мультидисциплінарній допомозі на рівні громади або стаціонарному лікуванню важких станів.
Міф 3: «Ув’язнення зменшить ризик вчинення повторного злочину».
Неправда. Для людей з психічними захворюваннями існує мало доказів того, що ув’язнення зменшує ризик вчинення повторних злочинів порівняно з лікуванням у громаді або стаціонарним лікуванням. Насправді, люди з психічними захворюваннями можуть залишатися без лікування у в’язницях через законодавчі обмеження та обмеженість послуг.
Вони також можуть піддаватися впливу наркотиків та асоціальних груп однолітків, а також зазнавати травм. Крім того, вони з більшою ймовірністю можуть втратити роботу і житло, якщо мають кримінальне минуле.
Міф 4: «Принаймні у в’язниці вони будуть у безпеці».
Неправда. Люди з психічними захворюваннями піддаються більшому ризику насильницької віктимізації, знущань та жорстокого поводження у в’язницях. У в’язницях багатьох країн світу існують неформальні ієрархії, де люди з психічними захворюваннями змушені працювати на банди або роздавати їжу та гроші.
Вони також частіше зазнають побоїв та інших форм віктимізації. Ув’язнені частіше вмирають від самогубства, ніж населення в цілому. Для людей з психічними захворюваннями в’язниця – це місце величезного ризику, а не безпеки.
Міф 5: «В умовах кризи бездомності в’язниця – це принаймні дах над головою».
Неправда. Бездомні люди піддаються більшому ризику потрапити до в’язниці, а після ув’язнення мають менше шансів вийти під заставу.
Крім того, в’язниця – це шлях до бездомності: більше людей виходять з в’язниці бездомними, ніж потрапляють туди. Орендодавці з меншою ймовірністю пропонують житло людям з досвідом ув’язнення. Стигма психічних захворювань посилює цей недолік.
Не маючи адреси, важко отримати ліки, консультації та належний догляд у громаді. Незважаючи на всі зусилля тюремного персоналу та соціальних працівників, в’язниця підживлює цикл бездомності, бідності та соціальної ізоляції.
Як і всі, хто контактує з системою кримінального правосуддя, люди з психічними захворюваннями мають права та обов’язки. Вони мають право на юридичне представництво та справедливий судовий процес, а також обов’язок відбути покарання, якщо таке буде визначено судом.
Коли людина з психічними захворюваннями вчиняє правопорушення, її психічне захворювання може мати або не мати значення. Якщо ні, вона стикається з тими ж наслідками, що й людина без психічного захворювання. Жертви злочинів заслуговують не меншого.
Однак в реальності люди з психічними захворюваннями частіше потрапляють до в’язниці, ніж люди без них, навіть за менші правопорушення. Люди з психічними захворюваннями частіше стикаються з бар’єрами і відмовами в розумному пристосуванні на кожному етапі процесу кримінального правосуддя, що призводить до системної несправедливості.
Таке ув’язнення є токсичним, а не терапевтичним для людей з психічними захворюваннями. Воно не зменшує ризик повторного скоєння злочину і поглиблює їхню соціальну ізоляцію. Деякі вмирають через самогубство у в’язниці або невдовзі після звільнення.
Якими є рішення?
Покращення послуг з охорони психічного здоров’я на рівні громади з більш раннім втручанням, особливо для людей з серйозними психічними захворюваннями, які є бездомними. Акцент на житло. Побудова значущих зв’язків між службами психічного здоров’я та зловживання психоактивними речовинами.
Розширення послуг психіатричної, психологічної та соціальної роботи у в’язницях. Більше поліцейських та судових схем виведення з-під варти для перенаправлення людей з психічними захворюваннями та незначними правопорушеннями з в’язниць до служб охорони психічного здоров’я.
Схеми виведення з-під варти мають трансформаційний ефект там, де вони діють, але їм бракує ресурсів, щоб зробити більше.
Якщо ми зробимо ці зміни, система кримінального правосуддя буде краще служити суспільству і жертвам злочинів, а також пропонувати правосуддя людям з психічними захворюваннями. Це має значення для кожного. Ми всі є потенційними жертвами злочинів, і всі ми можемо захворіти на психічні захворювання.
- Гаутам Гулаті – ад’юнкт-професор юридичного факультету Університетського коледжу Корка.
- Брендан Келлі – професор психіатрії в Трініті-коледжі Дубліна
- Джерело і текст – The Irish Examiner
- Передруковується з дозволу автора
About The Author
