ЄКЗК опублікував звіт про свій візит до Італії у квітні 2024 року, а також відповідь італійської влади.
Візит був зосереджений на поводженні та умовах тримання під вартою іноземних громадян, які перебувають у чотирьох закритих центрах попереднього утримання (Centri di permanenza per il rimpatrio, або CPRs) у Мілані, Градісці, Потенці та Римі.
ЄКЗК виявив кілька випадків стверджуваного фізичного насильства та надмірного застосування сили співробітниками поліції щодо іноземців, які утримувалися в відвіданих центрах, як правило, після заворушень або актів вандалізму в цих центрах. У доповіді підкреслюється відсутність будь-якого суворого і незалежного моніторингу таких втручань з боку поліції, а також відсутність точної реєстрації травм, отриманих затриманими особами, або будь-якої оцінки їх походження.
ЄКЗК також критикує поширену практику введення іноземним громадянам психотропних препаратів без рецепта, розведених у воді, як це було задокументовано у Potenza CPR. Слід переглянути практику транспортування іноземців до центру штучного дихання в наручниках у поліцейському автомобілі без надання їжі та води під час багатогодинних поїздок.
У більш загальному плані, ЄКЗК дуже критично ставиться до фізичного планування та дизайну CPRs і, зокрема, до обстановки, яка може вважатися подібною до тієї, що спостерігається Комітетом в ізоляторах тимчасового тримання, де утримуються ув’язнені з особливим режимом. Прикладами таких елементів є потрійні металеві сітки на вікнах, а також зовнішні об’єкти, схожі на клітки. Інші виявлені недоліки стосуються низької якості харчування ув’язнених та недостатнього запасу туалетно-косметичних засобів.
З точки зору режиму пропонованих заходів, іноземні громадяни фактично утримувалися у CPRs, а відповідні підрядники CPRs докладали лише мінімальні зусилля для того, щоб запропонувати кілька заходів цілеспрямованого характеру. Відповідні тендерні специфікації (Capitolato) не були дотримані, і ЄКЗК зазначив, що було відкрито кілька кримінальних розслідувань проти керівництва різних CPRs.
У ЄКЗК склалося чітке враження, що високий рівень критичних подій та насильства, зафіксованих у CPRs, є прямим наслідком непропорційних обмежень безпеки, відсутності індивідуальної оцінки ризиків для іноземних громадян, а також того факту, що затримані особи фактично не мають чим зайняти свій час. ЄКЗК виступає за запровадження повного спектру цілеспрямованих заходів, особливо у світлі продовження строку тримання під вартою до 18 місяців.
Що стосується надання медичної допомоги, то слід переглянути існуючу систему, за якої лікарі загальної практики визнають особу придатною для утримання у CPR, щоб забезпечити залучення лікарів, які мають попередній досвід і знають умови утримання в безпечному місці. ЄКЗК також вважає, що медичний огляд затриманих осіб при їх надходженні має бути вдосконалений.
Нинішній підхід, згідно з яким різні органи правоохоронні, зокрема, групи по боротьбі з масовими заворушеннями та групи втручання, здійснюють нагляд за особами, які перебувають під вартою, у CPRs на ротаційній основі, є неприйнятним. На думку ЄКЗК, існує потреба у створенні спеціального корпусу офіцерів з питань тримання під вартою, які пройшли б належну підготовку щодо специфічних проблем нагляду за особами, поміщеними до імміграційних центрів тримання під вартою, зокрема, щодо навичок міжособистісного спілкування та здатності розпізнавати симптоми можливих стресових реакцій.
Що стосується правових гарантій, які надаються особам, підданим процедурі trattenimento в CPRs, ЄКЗК рекомендує покращити доступ до адвоката. Крім того, іноземним громадянам, які утримуються в так званих locali idonei – місцях утримання під вартою в штаб-квартирах Національної поліції (Questure) в портах, аеропортах і на прикордонних переходах, повинні бути надані необхідні гарантії, такі як інформація про їхні права, доступ до адвоката та повідомлення про їхнє затримання третій стороні.
У звіті робиться висновок, що висновки ЄКЗК, зокрема, щодо дуже поганих матеріальних умов, відсутності режиму діяльності, непропорційного підходу до забезпечення безпеки, різної якості надання медичної допомоги та непрозорості управління центрами реанімації приватними підрядниками, ставлять під сумнів застосування такої моделі Італією в екстериторіальному контексті, наприклад, в Албанії.
У своїй відповіді італійська влада надає детальну інформацію про екстериторіальні заходи з утримання мігрантів у центрах на території Албанії, приділяючи особливу увагу оцінці їхньої вразливості. Крім того, італійська влада зазначає, що описані у звіті випадки фізичного жорстокого поводження не були предметом кримінальних розслідувань і що органи охорони здоров’я провели кілька перевірок у Potenza CPR у зв’язку з поширеною практикою надмірного медикаментозного лікування утримуваних осіб. Також надається детальна інформація про дизайн і планування CPRs, а певні огороджувальні та охоронні елементи обґрунтовуються у світлі високого рівня вандалізму з боку ув’язнених осіб. У відповіді також міститься інформація про перевірки, проведені Міністерством внутрішніх справ у різних CPRs з метою перевірки стандартів матеріально-побутових умов та укомплектованості персоналом. Насамкінець, згадується про публікацію нових тендерних умов (Capitolato) для управління CPRs.
About The Author
