Дія Конвенції не може зупинятися біля воріт в’язниці.
«Hirst v. the United Kingdom (№2)» [GC], п. 70[1]; «Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia», п. 836[2]; «Klibisz v. Poland», п. 354[3]
Ув’язнені не можуть піддаватися поводженню, забороненому статтею 3 Конвенції.
«Hirst v. the United Kingdom (№2)» [GC], п. 70[4]
Ключовим принципом, що лежить в основі практики Суду щодо прав ув’язнених, є необхідність поводження з усіма особами, позбавленими свободи, з повагою до їх гідності та прав. Сама суть конвенційної системи захисту прав людини базується на повазі людської гідності, що поширюється на поводження з ув’язненими.
«Vinter and Others v. the UK» [GC], п. 113[5]; «Bouyid v. Belgium» [GC], п.п. 89-90[6]
Існує міцний зв’язок між поняттями «принизливого поводження» та поваги «гідності». Відтак, коли поводження принижує людину, демонструючи відсутність поваги, або викликає почуття страху, страждання або неповноцінності, що здатне зламати моральний та фізичний опір особи, це може характеризуватися як принизливе поводження та підпадає під заборону статті 3 Конвенції.
«Bouyid v. Belgium» [GC], п. 90[7]; «Muršić v. Croatia» [GC], п. 98[8]; «Ananyev and Others v. Russia», п. 140[9]; «Varga and Others v. Hungary», п. 70[10]
Щоб потрапити під дію статті 3 Конвенції, страждання та приниження в будь-якому випадку повинні виходити за рамки неминучого елементу страждання та приниження, пов’язаного із затриманням. Держава повинна забезпечити, щоб особа утримувалася в умовах, сумісних з повагою людської гідності, щоб манера та спосіб виконання заходу не піддавали особу стражданням або труднощам, що перевищують неминучий рівень страждань, притаманний затриманню, і що, з огляду на практичні вимоги ув’язнення, її здоров’я та добробут були належним чином забезпечені.
«Varga and Others v. Hungary», п. 70[11]; «Kudła v. Poland», п.п. 92-94[12]; «Idalov v. Russia», п. 93[13]
Ситуація у Кишинівській та Сорокській в’язницях в цілому залишилася незмінною для значної кількості ув’язнених, які продовжують утримуватися в умовах, які очевидно можна вважати нелюдськими й такими, що принижують людську гідність[14].
[1] «Hirst v. the United Kingdom (№2)» [GC], application № 74025/01, judgment 06.10.2005
[2] «Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia», applications № 11082/06 and 13772/05, judgment 25.07.2013
[3] «Klibisz v. Poland», application № 2235/02, judgment 04.10.2016
[4] «Hirst v. the United Kingdom (№2)» [GC], application № 74025/01, judgment 06.10.2005
[5] «Vinter and Others v. the United Kingdom» [GC], applications № 66069/09, 130/10, 3896/10, judgment 09.07.2013
[6] «Bouyid v. Belgium» [GC], application № 23380/09, judgment 28.09.2015
[7] «Bouyid v. Belgium» [GC], application № 23380/09, judgment 28.09.2015
[8] «Muršić v. Croatia» [GC], application № 7334/13, judgment 20.10.2016
[9] «Ananyev and Others v. Russia», applications № 42525/07, 60800/08, judgment 10.01.2012
[10] «Varga and Others v. Hungary», applications № 14097/12, 45135/12, 73712/12, 34001/13, 44055/13, 64586/13, judgment 10.03.2015
[11] «Varga and Others v. Hungary», applications № 14097/12, 45135/12, 73712/12, 34001/13, 44055/13, 64586/13, judgment 10.03.2015
[12] «Kudła v. Poland», application № 30210/96, judgment 26.10.2000
[13] «Idalov v. Russia», application № 5826/03, judgment 22.05.2012
[14] Report on the visit to Moldova carried out by the CPT from 5 to 11 June 2018, Para 29, P. 12.
