Вимога ув’язнених носити особистий одяг у в’язниці не захищається статтею 9 Конвенції
«McFeeley and Others v. the United Kingdom»[1]
Хоча обов’язок ув’язнених носити в’язничний одяг може розглядатися як втручання до їх особистої недоторканності, він, безсумнівно, базується на законній меті захисту інтересів громадської безпеки та запобігання громадським безладам і злочинам.
«Nazarenko v. Ukraine», п. 139[2]
Зобов’язання ув’язненого носити в’язничний одяг під час відвідування поліклініки поза в’язницею є втручанням до його права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
«T.V. v. Finland»[3]
Ненадання ув’язненому своєчасної та адекватної інформації про умови короткотермінової відпустки у в’язниці, а саме про зобов’язання носити в’язничний одяг та кайданки, призвело до його вимушеної відмови від відвідування похорону, що становило порушення статті 8 Конвенції.
«Giszczak v. Poland», п.п. 33-41[4]
[1] «McFeeley and Others v. the United Kingdom», the Commission decision, adopted 02.10.1984
[2] «Nazarenko v. Ukraine», application № 39483/98, judgment 29.04.2003
[3] «T.V. v. Finland», the Commission decision, application № 21780/93, a
dopted 02.03.1994
[4] «Giszczak v. Poland», application № 40195/08, judgment 29.11.2011
